Заграти на професіональному рівні він міг у севастопольській «Чайці», яка виступала ще у Другій лізі чемпіонату СРСР. Однак закріпитися 20 – річному захиснику не вдалося. Дебютував через три роки, коли став гравцем краснопільського «Явора», який стартував у Першому, весняному чемпіонаті України….
18 лютого у Сергія Васильовича День народження. Йому виповнюється 56 років.

ФОТО з АРХІВУ. 1994 р. «Нива» двічі обіграла «Шахтар».
ЗА СВОЮ 13-річну кар’єру він пограв у 7 командах усіх ліг. 8 сезонів провів у «Яворі», пройшовши з ним шлях від Перехідної ліги до Першої ЧУ. У Краснопіллі Сергій забив і свій перший м’яч. Ще один записав до свого активу, коли разом з тренером Валерієм ДУШКОВИМ та кількома гравцям перейшов до вищолігової тернопільської «Ниви». 23 вересня 1994 року він відзначився в Івано-Франківську з місцевим «Прикарпаттям». Після того, як Сергій вивів «Ниву» вперед (2:1), на 88-й хвилині господарі відновили рівновагу, а на 90-й – забили переможний м’яч.
Все розпочиналося добре. «Нива» взяла хороший старт, але згодом і тренера, і його гравців змусили піти. Душкова звинуватили, як тоді писала місцева преса, в тому, що «він привіз із собою цілу групу футболістів, які до рівня вищої ліги не дотягували. Виняток становив лише ветеранчик, 32-річний Сергій Сухарєв. У тому, що «Нива» перестала досягати результату, Душков винен найперше сам. У такий спосіб президент клубу мусив зберегти престиж команди».
Тоді стався і цікавий випадок. Тернополяни вдома під керівництвом Душкова перемогли «Шахтар» – 2:1. У тому матчі грав і САДОВИЙ. Але керівництво донецького клубу настояло на тому, що результат треба анулювати, бо «гірники забили гол, який арбітри не помітили». На той час «шахтарі» вели боротьбу за перше місце із «Динамо». Протест гірників задовольнили, матч було переграно і «Нива» знову виграла – 2:0, але вже без нашого тренера і гравців. Це був перший такий випадок в історії ЧУ.

Повернувшись у «Явір», Сергій допоміг йому зійти вгору, у напруженій боротьбі із городянами Львова і динамівцями Луганська виграти перегони у Другій лізі і підвищитися у класі. А коли за кілька років команду перевели до обласного центру, вона поступово почала втрачати позиції і вибула зі змагань.
Після «Явора» Сергій намагався ще раз спіймати свого футбольного птаха в інших командах. За 4 сезони пограв у 5 колективах. На два роки затримався у «Волині», в якій провів лише 19 матчів. В інших – ще менше.
Сезони, проведені у «Яворі» стали знаковими у 13-річній кар’єрі Сергія САДОВОГО. Із 320 матчів – 224 він провів у нашій команді.

-Я вдячний Сергію за його гру, яку він демонстрував, – згадує екс-президент ФК «Явір» Володимир САЄНКО. – Він був вправним гравцем, непоступливим бійцем на полі. У його грі поєднувалися сміливість, впевненість і вимогливість . І в тому, що ми досягли успіхів у Другій лізі, без сумніву, і його заслуга.


МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 1992/1993. Друга ліга. «ЯВІР» (Краснопілля) – «БАЖАНОВЕЦЬ» (Макіївка) -2:1. 17 серпня 1992 р. Стадіон «Колос». 2500 глядачів.
«ЯВІР»: Симакович, Єрмак, Дем’янець (Завалій, 46, Танасюк, САДОВИЙ, Осадчий (Гальченко, 70), Пронін, Любимов (Наливайченко, 85), Богач, Самолюк (Лазарко, 46), Рубанчук (Лютенко, 88). Тренер: В.Душков.
«БАЖАНОВЕЦЬ»: Разуванов, Борткевич, Симонов, Присяжнюк, Садердінов, Парафейник, Орбу (Дьяк, 64), Федоров (Козлов, 40), Григорьєв,.Заєв (Осипов, 73), Дорохов (В.Мішин, 55). Тренер: В.Пищев.
Голи: Лазарко (55- з пенальті), САДОВИЙ (80) – Федоров (15).
Попередження: САДОВИЙ (75), Рубанчук (85) – Орбу (58).
Г. РЕВА
ЩЕ ПО ТЕМІ:
👍