ХТО ЦЯ ДІВЧИНКА З БАНТАМИ?

22.11.2023

1981

Люди

Напевне найціннішим матеріальним скарбом газети «Перемога» є архів літер, слів, матеріалів
– річні підшивки газет. Їх не є 90, а починаючи з 1943 –го року сторінками газети можна помандрувати у минуле. Заняття досить захоплююче. Ось новини про урожай 1970- го, ось романтичні вірші неповторного Леоніда Дідоренка у 73-му, а ось і фото моєї матусі Рудики Ганни Петрівни, але вона тут років на десть молодша за мене сьогоднішню.

Перший вересневий номер 1982-го. З фото сяє усмішка щасливої дівчинки з бантами у білому фартушку. Наче вітання з самого дитинства. Впізнаю свою ровесницю і розумію, що десь поряд була і я теж з бантами, білому фартушку та мріями якомога швидше сісти за шкільну парту і відчути себе дорослою. З того дня минуло сорок років…Ким стала, яка доля дівчинки з бантами? Ці роздуми підштовхнули до ідеї започаткування у «Перемозі» нової рубрики.

Сьогодні Алла Янкова має коротку стильну зачіску замість розкішних кіс як у Алли Мартиненко з фото у «Перемозі» за 2 вересня 1982-го року. Але щира посмішка та ті ж сяючі очі. Над ними виявився не владним і час. Зберігається у родинному архіві жінки два вже пожовтілих номери «Перемоги». «Тут я йду до першого класу, у цьому номері вже наш випускний і я знову у кадр потрапила поруч з однокласницею Оксаною Левченею» – починає розповідь Алла – «Звісно, добре
пам’ятаю той найперший дзвінок. Все було дуже урочисто, красиво, наче у казці. Мріяла одягнути ту чудову форму з фартухом з раннього дитинства. Щодо фотосесії для газети, то я не усвідомлювала, що відбувається. Просто була щаслива і посміхалась.

Першою вчителькою у мене була Задоян Галина Петрівна. Вона здавалась тоді дуже строгою. Можливо, так здавалось у дитинстві. Зараз розумію, що інакше з нами не можна було. З п’ятого до випускного класу класною керівницею у нашому дружньому 11-му «А» була Омельченко Людмила Григорівна. Її уроки були цікавими, а своїх учнів вона поважає, як особистостей. Це ми відчували
ще школярами. Швидко промайнули ті щасливі роки…

Щиро вдячна всім своїм вчителям. Ким мріяла стати? Ще дошкільням улюбленими іграми були «школа», «лікарня» і «магазин», – з посмішкою продовжує Алла – «З дитинства лікарня для мене асоціювалась з чимось неймовірним. Можливо світлом приміщення, стерильністю та білими халатами. Мені здавалось, що там працюють ангели. Вже у середній ланці я визначилась з
майбутньою професією. Після дев’ятого класу спробувала вступати до Сумського медичного училища. Не вистачило декілька балів до прохідного. Повернулась до рідної школи і повторила спробу вже здобувши повну середню освіту. Вона виявилась теж невдалою. Працювала рік санітаркою у лікарні, потім піонервожатою у школі. Вже з третьої спроби стала студенткою Лебединського медичного коледжу.

Кохання? Кохання зустріла несподівано і зовсім поруч. Ще в одинадцятому класі по дорозі з дискотеки, що проходила по вихідних у Палаці культури, познайомились з Юрієм. Він і виявився
моєю долею. По закінченню коледжу ми одружились. У 1995- му у нас народився син Ярослав. Після декретної відпустки, я вже дипломованою медикинею отримала посаду сестри медичної у маніпуляціному кабінеті. Тут і працюю до сьогоднішнього дня. Час швидко сплинув.

Долю свою вважаю щасливою. Син успішно закінчив Сумську академію банківської справи та Банківську школу у Польщі. У цьому році у мене з’явилася невісточка Катя. Трішки є розчарування лише у обраній професії. Швидше не у самій професії, а у ставленні влади до медиків. На мою думку недооцінюється наша робота.

Та і люди стали агресивніші. Але ж ситуація у державі дуже складна, тож ставимося до всіх з порозумінням. Мрію про перемогу. Щоб усі наші хлопці і дівчатка повернулись до своїх домівок. Обійняли своїх рідних і коханих. І то будуть найщасливіші дні для всіх українців.

Ще мрію стати бабусею. Хочу, щоб мої онуки зростали у незалежній Україні і не знали що таке війна».

Нехай здійснять мрії Алли Янкової, як вони здійснювались у дівчинки з фото у «Перемозі». Ми чекаємо від наших читачів тем для нової рубрики. Як склалися долі людей зі сторінок «Перемоги». Помандруємо у часі разом!
І. ЗАГОРУЛЬКО, Газета “ПЕРЕМОГА”

Газета “Перемога за свою понад 90-річну історію розповідала про долі тисяч людей Краснопільщини. Багато з них життя і війна розкидали по всьому світу, але і їм «Перемога» надає можливість отримувати свіжі випуски газети навіть поза межами України.

Якщо Ви нині проживаєте за межами району, області, а то й України, але не хочете бути поза інформаційним простором рідного краю, хочете знати, що відбувається в селищах і селах району, якщо краще сприймаєте інформацію з „гаджетів“ – тоді надаємо Вам можливість користуватися електронною версією газети „Перемога“ у форматі .pdf. Оформивши передплату, Ви підтримаєте наш маленький колектив, який попри всі негаразди, продовжує працювати у прикордонні

Передплатник на свій e-mail зможе отримувати повноцінну електронну версію кожного номера газети, який буде надходити у форматі PDF. Також редакція може надсилати газету на вайбер, телеграм чи месенджер передплатника.

Щоб передплатити електронну версію «Перемоги», надішліть заявку довільної форми на скриньку peremoga-1932@ukr.net або motsnyi1976@ukr.net із зазначенням власної електронки, на яку йтиме розсилка, а також повідомте, на скільки місяців бажаєте зробити замовлення. У відповідь Вам прийде лист з реквізитами для оплати. Будуть питання, телефонуйте 0500649414