Новини Краснопільщини

22.10.2025

708

Незабутні імена

Шлях від солдата до офіцера: Історія Героя Володимира Кудреватих

Народився Володимир Кудреватих 5 серпня 1985 року у селі Осоївка. Повну середню загальну освіту здобув у Осоївському НВК.

«Володя з дитинства був обдарований такими рисами характеру, що пророкували йому майбутнє воїна-захисника», – згадує класна керівниця Героя, Пономарьова Віра Миколаївна. «Йому були притаманні такі риси, як сміливість, відвага, відповідальність. Володя був душею колективу. Умів організувати своє оточення на будь-яку справу. Був дуже товариським і спортивним юнаком. Навчався на достатньому рівні. Сумнівів, що Володя піде служити на строкову військову службу, а за потреби стане на захист Батьківщини, у мене не було. Він мав чітке бачення свого майбутнього – після закінчення школи – вища освіта. І він її здобув…»

У 2006 році Володимир Кудреватих вступив до Сумського національного аграрного університету на факультет харчових технологій. Отримавши спеціальність, хлопець кардинально міняє напрямок життєвого вектора. Це було очікуваним для близького оточення Володі. У 2011 році він укладає контракт зі Збройними силами України. Саме у цей час юнак створює сім’ю. Одружується з односельчанкою Інною, з якою був знайомий з дитинства. Згодом у подружжя Кудреватих народилась донечка Поліна. Під час служби Володимир став слухачем Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Із самого початку антитерористичної операції підрозділ під командуванням Володимира Кудреватих бере участь у найзапекліших боях: Краматорськ, Слов’янськ, Куп’янськ, Покровськ, Торецьк, що відображено і в численних нагородах і подяках воїна. Командир Кудреватих зумів вивести групу з пекельного Іловайського котла.

«Я не можу сказати, що нам було важче за інших. Свою роботу ми виконували чесно і професійно, незважаючи на протидію противника. Принаймні ті, кого ми підтримували своїм вогнем, потім нам за це були дуже вдячні», — розповів військовий Володимир Кудреватих кореспонденту газети «Наша армія» ще у березні 2015 року.

У той час бойовики намагалися «вполювати» українських реактивників, які добряче допікали їм, регулярно завдаючи ударів як по вогневих позиціях ворожої артилерії, так і безпосередньо по скупченню піхоти та бронетехніки противника, неодноразово зриваючи їхні атаки на позиції українських підрозділів. Для ворога це була по-справжньому «кістка у горлі». Вони вистрілювали по українських артилеристах сотні кілограмів смертоносного залізяччя, але так і не спромоглися примусити останніх припинити вогонь. «Ми вистояли і більше того — неодноразово завдавали ворогу досить відчутних «стусанів» у відповідь, часто під час боїв, від нас напряму залежало життя та здоров’я наших бойових побратимів на передовій», — говорить, анітрохи не перебільшуючи, старший сержант Володимир Кудреватих «Нашій армії» у березні 2015 року.

6 грудня 2017 року, під час подорожі до Донецької області заїздили до одного підрозділу у місті Святогірськ. Поцікавились, чи є хтось з Краснопільщини. Часу було обмаль, а земляків хотілося зустріти. «Я з Осоївки», — відгукнувся Володимир Кудреватпх. Спілкувались недовго – про родину, спільних знайомих, майбутнє. Його щирість, відвертість, почуття гумору зуміли приховати від мене командирський чин молодого військового…

«Він був вимогливим як командир, але добряком як людина. Умів вислухати, зрозуміти, але і вказати на твої помилки. Міг просто порадити, але міг і реально «построїти». То все по заслузі було», — згадує часи служби 2017-2018 роки в одному підрозділі з Володимиром старший навідник Денис Шафарост.

«У нас були теплі стосунки. На той час Володимир був заступником командира реактивної артилерійської батареї з озброєння реактивного артилерійського дивізіону. Він користувався авторитетом у підлеглих. А його звання цінувалось за те, що воно здобувалося у бою. Володимир пройшов шлях від солдата до офіцера саме на службі. Він не став капітаном за рік служби, а для підлеглих у цьому неабиякий сенс. Адже більшість, хто стає в однострій після аудиторії, мало розуміється на службі. Цю різницю дуже відчуває і розуміє солдатська родина».

У 2021 році Володимир Кудреватих вирішив завершити військову кар’єру і присвятити себе родині у цивільному житті. Але з першого дня повномасштабного вторгнення Росії на нашу землю поповнив ряди Сумської територіальної оборони. Бажаючи захищати рідну Україну, Володимир Кудреватих приєднався до 117-ї бригади ТрО… Саме у її складі до останнього подиху боронив свою землю Володимир Володимирович Кудреватих.

Володимир Кудреватих загинув 17 жовтня 2025 року в районі міста Краматорськ. Наше військо втратило хороброго командира, Україна – вірного захисника, мати втратила сина, без братської опіки залишились два братики і сестричка Володимира. Дружиною загиблого Героя відтепер називатимуть Інну Кудреватих, а донька Поліна вже ніколи не обійме тата…

Вічна слава і вічна пам’ять Герою.

Інна Загорулько газета “Перемога”