🖤«ТАКІ ДРУЗІ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ ЛИШЕ ОДИН РАЗ У ЖИТТІ». 2 вересня минає 40 днів з дня загибелі Героя Владислава КРАСНЯНСЬКОГО з Наумівки

02.09.2023

1140

«ТАКІ ДРУЗІ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ ЛИШЕ ОДИН РАЗ У ЖИТТІ». 2 вересня минає 40 днів з дня загибелі Героя Владислава КРАСНЯНСЬКОГО з Наумівки

Наш земляк, воїн, захисник України загинув на війні. Краснянський Владислав Олександрович, поліцейський взводу №4 роти №1 штурмового батальйону №1 («Луганськ-1 імені Героя України Сергія Губанова), полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції
особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» загинув 25 липня 2023 року в бою за нашу Батьківщину біля н. п. Курдюмівка Донецької області, проявивши стійкість та мужність

Владислав Краснянський народився 20 листопада 1999 року у Наумівці. З 2005 по 2007 рік навчався у Наумівській школі першого ступеню, згодом перейшов до Угроїдської ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку закінчив у 2016-му році. Мав спокійний характер. Захоплювався футболом, брав участь в районних і обласних змаганнях з легкої атлетики.

Далі здобув професію слюсаря-авторемонтника у Сумському технічному училищі №2, проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. Коли ворог прийшов на нашу землю, Владислав Краснянський став на її захист. Без батька залишився син.

-Владислава знала з дитинства. Завжди усміхнений, привітний. Так швидко з хлоп’яти перетворився на красеня-юнака, змужнів, але залишався таким же щирим, добрим, – згадує земляка пані Наталія з с. Наумівка.

-Ми ще не усвідомлюємо цю втрату,– Ілля і Лара друзі Владислава з міста Суми. – Влад залишиться нашим другом. Він був справжнім, щирим, чесним, добрим. Завжди готовий прийти на допомогу. Напевне, такі друзі зустрічаються лише один раз у житті. Нам пощастило, що Влад був з нами, хоч так недовго. Не судилося здійснитись нашим спільним мріям…А їх було чимало.

-Владислав працював на автозаправці у Сумах. Проживав у місті. На початку січня приїздив додому. «Я по варення, мам», – повідомив посміхаючись. А згодом запитав: «А де мій військовий квиток?» Тоді я зрозуміла його наміри, – згадує мама Героя. – Медична комісія визнала придатним до військової служби. Але з подальшим влаштуванням виникали проблеми. Син двічі повертався, вирушаючи за призначенням до Львова. Ще такі ознаки були, то маршрутка зламалась, то забув гроші. Наче щось не пускало його туди. Врешті вступив до Гвардії наступу «Лють». Вважав за честь служити саме у Нацполіції. Було навчання та служба у Дніпрі. Потім Донбас і в перші ж дні повідомлення, що Владислав був тяжко поранений і помер на операційному столі.

«Я везучий, я обов’язково повернусь», – говорив нам Владислав, коли приїздив до сестрички у Земляне, – згадує пані Юлія. – Він був частим гостем у родині сестри. Ми завжди зустрічались у колі родини. Кожен приїзд Влада був для нас приводом зустрітись. Він був душею компанії. Чудовим братом і взагалі хорошою людиною.

-Влад з раннього дитинства і назавжди мій кращий друг. Дякую, що ти у мене був, – той випадок, коли чоловіки плачуть. Богдан втратив кращого друга. Слів не знайшлося, але його біль і туга відображались у вологих очах.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким Героя, який віддав своє життя, захищаючи Україну від окупанта.
Інф. «Перемоги».