Новини Краснопільщини

06.12.2024

253

Люди

Із “Явором” через перемоги і випробування: історія Віктора Пацюка

Вони були головними у його житті. Вміло їх поєднуючи, разом з дружиною виховали трьох синів, яким передалися батькові футбольні гени. Наразі, коли він після важкої травми, вже 10 років потребує допомоги, сім’я оточила Віктора Михайловича сво’ю увагою, любов’ю і підтримкою.

7 грудня мужній екс-гравець краснопільського «Явора», який був біля його витоків, відзначає свій 63-й День народження.

Про те, як Віктор став «яворівцем», згадав колишній редактор місцевої газети «Перемога» Олександр КОЗИР.

-Коли «Явір» грав у чемпіонатах області і України газета постійно розповідала про його виступи, перемоги і невдачі. Цікава історія «сватання» Віктора у нашу команду. Дізнавшись, що у Лубенському лісному технікумі є здібний і перспективний юнак, директор лісгоспу Володимир САЄНКО , не роздумуючи гайнув на зустріч з ним. Запросив у поїздку і мене.

Віктора застали у гуртожитку. Худенький, невисоко зросту, який з нього футболіст- спершу подумалося. Додому поверталися вже з Віктором. Та коли згодом побачив його у грі, думка про нього кардинально змінилася.

-Коли про таке прибання дізнався міністр, спочатку лютував, мовляв, що вчинив відкрите пограбування,- згадує на той час директор лісгоспу Володимир САЄНКО. – Мені вдалося його переконати аргументами. Сказав, що «Явір» – єдина команда нашої галузі, яка виступає на всеукраїнському рівні. Міністра це переконало і він залишився задоволений цим фактом. А коли згодом побачив Віктора вже на полі, то був вражений його грою і майстерністю.

Віктор, за відгуками спеціалістів, володів хорошою підготовкою, бійцівськими якостями, які необхідні для його амплуа, був «моторчиком» команди, який вміло зав’язував ниті комбінацій, а ще – вправно працював з м’ячем, не боявся брати гру на себе при завершенні атакувальних зусиль команди. Звичайно, помилок допускався – не без того, але це було дуже рідко.

Ігровий стаж Віктора – добрий десяток років – від обласних перегонів до Перехідної ліги першого незалежного чемпіонату України. Він володар повного комплекту нагород чемпіонату і Кубка області (був ще його фіналістом), Кубків сезону газети «Червоний промінь» і обласної ради ДСТ «Колос», відіграв 6 сезонів у першості УРСР серед КФК. А це – майже 300 матчів і не один десяток голів.

Особливо потужно провів Віктор, як і команда, чемпіонський 1984 рік, зробивши вагомий внесок у доробок команди. Тоді «Явір» дійсно був лідером, вигравши обласні перегони, два кубки – «Колоса» і сезону, обійшовши досвідчені команди Сум,Ромен і Охтирки. А який тоді склад мав «Явір»! Іван КРУГЛЯК, Микола ЗАВАЛІЙ, Олександр ШАТЬОРНИЙ, Іван ПАХОМОВ, Віктор ПАЦЮК ….Віктор грав стабільно практично в усіх матчах – від поєдинків на зборах до останнього у розіграші Кубка сезону. А це 49 поєдинків, в яких здобуто 30 перемог при 8 поразках і забито 90 м’ячів. Левова їх частина на рахунку гравців лінії нападу, до якої входив Віктор. Хоча він забивав не так багато, як його партнери, але м’ячі його були вирішальними.

«ЯВІР» – «СПАРТАК» (Суми) – 4:1.

Віктор вивів команду вперед, а партнери довели зустріч до великого рахунку.

«Явір» – «СПАРТАК» (Охтирка) – 3:2.

Зусиллями Віктора краснопільці відновили рівновагу, а потім він допоміг Михайлу ТИМОШЕНКУ забити переможний м’яч.

«ЯВІР» – «КРИСТАЛ» (Суми) -4:0.

Уже перша атака господарів принесла їм успіх. Віктор ПАЦЮК на швидкості обігравши кількох захисників, вийшов один на один з воротарем і влучним ударом відкрив рахунок. За кілька хвилин з кутового Михайло ТИМОШЕНКО майстерно закрутив м’яч у ворота. А згодом Микола ЗАВАЛІЙ і Леонід ДЕНИСЕНКО довершили розгром суперника.

ФІНАЛ Кубка області. 1985 р.«ЯВІР» – «ФРУНЗЕНЕЦЬ» (Суми) -3:2.

Коли на початку другого тайму гості зрівняли рахунок (1:1), гру взяв на себе Віктор. Під час чергової атаки він наважився на удар із середньої лінії і був за це винагороджений. Влучний удар – і «Явір» попереду. Незадовго до фінального свистка сумчани відігралися. Здавалось, суперників очікує додатковий час. Але краснопільці зібралися і за дві хвилини до фінального свистка вирвали перемогу і вперше заволодіти Кубком. Правда через 5 років суперник відігрався у фінальному матчі (1:0).

Не без суму згадує Віктор Михайлович роки футбольної юності, матчі, друзів, товариські зустрічі і з ветеранами київського «Динамо», болгарськими футболістами, командами Другої ліги київським СКА і бєлгородським «Салютом»,принципові «дербі» в чемпіонатах УРСР серед КФК з командами області. На жаль, такого вже не буде, як і другого такого «Явора»

Віктор був і залишається мужньою людиною. Коли у Бородянці зазнав закритого перелому ноги і всю дорогу додому тримався на знеболюючих уколах, а потім погодився на дві коригуючі операції, і наразі, коли не може самовільно пересуватися. Йому нелегко, але він не здається, бо його характер гартувався на футбольному полі.

-Віктор Михайлович був хорошим спеціалістом, футболістом і є хорошим сім’янином,- не без гордості за свого молодшого колегу говорить екс-директор Краснопільського лісгоспу Віктор ВОДОТИКА. – Скажу так. Грав добре. З характером. В хорошому смислі. Вболіаальники казали: – Не дивіться, що невеликий…На ведмедя з ножем піде. Це за його бійцівські якості.

МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України-1992 (весна). Перехідна ліга. «ЯВІР» (Краснопілля) – «ЗІРКА» (Кіровоград) – 3:2. 21 червня. Стадіон «Колос». 1500 глядачів.

«ЯВІР»: Прохоров, Лазарко, Садовий (Лютенко, 15), Танасюк, Пронін (Наливайченко, 70), Осадчий, ПАЦЮК (Любимов, 46), Гордієнко, Богач, Завалій, Рубанчук. Тренери: В.Богач і М.Астафьєв.

«ЗІРКА» : Консевич, Смиченко (Лапа, 75; Добрянський, 80), Щербина, Скиш, Суховій, Ділай, Лисковець, Скунц (Богданов, 58), Паламарчук, Денисенко, Гасанов. Тренер: М.Федоренко.

Голи: Богач (3), Рубанчук (44), Гордієнко (60) – Паламарчук (65), Денисенко (83).

ФОТО з АРХІВУ “ПЕРЕМОГИ”.

Г.Рева