У вересні 2021 року «Перемога» вже розповідала про краснопільчанина Андрія Ражева. На той час він мав за плечима навчання у Краснопільській ЗОШ І-ІІІ ступенів та ПТУ, службу в армії та дворічний досвід роботи рятувальником у пожежній частині селища Краснопілля, куди у 2018 році його привів знайомий. У 2020-му Андрій вирішив спробувати свої сили у столиці та перевівся до однієї з пожежно-рятувальних частин Голосіївського району Києва.
Тоді, у 2021-му, Андрій ділився першими враженнями від служби у столиці: розповідав про специфіку чергувань, практичні навчання, виїзди на побутові пожежі, ДТП і допомогу містянам, а також говорив, що проходить курси підготовки командирів відділень.
За п’ять років, що минули, у житті Андрія Ражева відбулися вагомі зміни. Сьогодні він — головний майстер-сержант і вже третій рік обіймає посаду командира відділення у тій же пожежно-рятувальній частині Голосіївського району Києва.
«Як командир відділення я є керівником гасіння пожежі, — розповідає Андрій. — Приїздимо на виклик, проводимо розвідку. Якщо за зовнішніми ознаками бачимо загрозу розповсюдження вогню або сильне горіння, я одразу запитую додаткову допомогу — одну, дві чи більше цистерн та очолюю процес гасіння до прибуття старшої посадової особи».
У підпорядкуванні командира відділення перебуває три-чотири пожежних-рятувальники.
«Залежно від заступання на чергування можу виконувати різні завдання: бути керівником гасіння пожежі, старшим на другому автомобілі або перебувати під безпосереднім керівництвом начальника караулу, — продовжує співрозмовник. — Наприклад, коли надходить виклик про пожежу в квартирі, виїжджаємо двома відділеннями на двох машинах. Перше відділення подає ствол від цистерни, а я, як командир другого відділення, першочергова задача якого знайти гідрант, а потім приступати до гасіння пожежі. Це необхідно для забезпечення безперервної подачі води, адже складні пожежі доводиться приборкувати по 3-4 години і довше. Якщо ж виїжджаємо у приватний сектор, то джерелом води слугують місцеві річки чи водойми».
Трапляються й курйозні випадки:
«Нещодавно був виклик на пожежу, — пригадує Андрій. — Оперативно приїхали, оглядаємо територію… Виявилося, що в сусідньому будинку люди просто смажили м’ясо на мангалі. Вони перепросили, ми провели розвідку, зафіксували хибний виклик і повернулися до частини».
Повномасштабне вторгнення докорінно змінило характер роботи рятувальників.
«До великої війни за добу могло бути 3–4 виклики на побутові пожежі, коли люди просто забували їжу на ввімкненій плиті чи в духовці. Ми приїхали, загасили, — говорить Андрій. – Зараз побутових пожеж зменшилося — люди стали більш обережними та відповідальними. Натомість у рази додалися ліквідації наслідків ворожих атак. Тепер за добу може бути й 14–15 викликів: одну пожежу загасили і, навіть не встигши доїхати до частини, одразу мчимо на іншу».
Пожежно-рятувальна частина, у якій несе службу Андрій Ражев, дислокується у Голосіївському районі, проте підрозділ залучається до гасіння пожеж також у Печерському та Солом’янському районах столиці.
«Ми постійно навчаємося та відпрацьовуємо навички до автоматизму. Майже кожного чергування доводиться виїздити на виклики після ударів росіян. Особисто залучався до ліквідації наслідків ворожих прильотів уже понад двадцять разів».
Таке навантаження вимагає максимальної згуртованості. Андрій зі щирою гордістю говорить про своїх колег:
«У нашій частині зібралися найкращі, ми беззастережно довіряємо один одному. Вік рятувальників у колективі здебільшого 30+, наймолодшому бійцю — 22 роки. Наша диспетчерка Оксана, «наша мама», приймає виклики та оперативно відправляє нас на гасіння. До речі, за час мого командирства на пенсію провели 52-річного водія, який мав більше 25 років вислуги. Начальником одного з караулів є мій земляк — він із Ворожби. Також є хлопці з Херсона, Запоріжжя, інших куточків України».
Незважаючи на роки служби у столиці, Андрій із теплотою розповідає про рідну Сумщину та своїх перших наставників. Із вдячністю згадує Віталія Бондаря, який свого часу привів його до Краснопільської пожежно-рятувальної частини і відкрив шлях у професію. З повагою розповідає і про Максима Лавріненка, якому довіряв, як собі.
Згадує Андрій і свій один із найскладніших викликів на малій батьківщині:
«Це була остання надзвичайна ситуація, на яку я виїздив у Краснопіллі: пожежа будинку біля лікарні, де мешкала багатодітна родина. Ми тоді трьох дітей із палаючого помешкання винесли… Загасили пожежу, зробили все, що було в наших силах».
Через інтенсивну службу бувати на Сумщині Андрію вдається рідко: цьогоріч приїздив у травні-червні, а ось у самому Краснопіллі не був уже понад два роки.
Важким випробуванням для нього стала втрата близької людини — найкращого друга Богдана Рудики, сержанта батальйону «Айдар», який поліг у бою з окупантами у квітня 2025 року. Андрій мріяв служити разом із ним ще з часів АТО, але доля розпорядилася інакше: Андрій став рятувальником, а Богдан до останнього подиху боронив Україну зі зброєю в руках… Сьогодні головний майстер-сержант Андрій Ражев продовжує виконувати свою роботу — виїздить на пожежі та рятує людей, ризикуючи власним життям, як і тисячі його колег-рятувальників по всій країні.
«Виїзди на ліквідацію наслідків російських ударів — це завжди випробування на міцність, — підсумовує Андрій. — У перші хвилини на згарищі чи серед завалів емоції ніби «вимикаються» — головна концентрація на порятунку людей. Найважче під час такої роботи — постійна загроза повторних ударів ворога та моменти «хвилин тиші», коли під бетонними уламками шукаємо уцілілих. Працюю та довіряю колегам. Усвідомлення пережитого приходить вже пізніше, коли адреналін спадає».
Після виснажливого чергування Андрій повертається додому. Там на нього чекає дружина, спокійний вечір у колі родини — це саме те, що повертає сили після важкої зміни і дає наснагу знову заступати на службу.
Записала О.Кисленко, газета “ПЕРЕМОГА”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
👍🙏