Очі перемоги: чому робота військових журналістів — це більше, ніж просто фіксація подій

Військові журналісти й пресофіцери не просто знімають сюжети чи пишуть пресрелізи. Вони — архітектори нашої спільної пам’яті. Саме завдяки їхній відвазі світ бачить правду про мужність українських воїнів та невідворотні докази злочинів ворога. Вони роблять армію не просто статистикою у зведеннях, а видимою, людяною та живою.

Символ дати: подвиг Дмитра Лабуткіна

Цей день має свою трагічну й глибоко символічну історію. 16 лютого 2015 року під час боїв за Дебальцеве загинув капітан 3 рангу Дмитро Лабуткін, редактор телерадіостудії Міноборони «Бриз».

Дмитро виконував свій професійний обов’язок до останнього подиху, ведучи зйомку бою навіть у найкритичніший момент. Його камера зафіксувала правду, яку намагалися приховати, а його ім’я назавжди стало символом самопожертви військового журналіста.

Ціна правди: імена, що закарбувалися в історії

Сьогодні ми згадуємо не лише Дмитра. Ми схиляємо голови перед пам’яттю всіх медійників у формі, які віддали життя за Україну:

  • Олег Задоянчук
  • Віктор Гурняк
  • Олексій Чубашев
  • Та десятки інших колег, чиї репортажі обірвалися на полі бою.

Ті, хто працює під обстрілами

Сьогодні — день вдячності тим, хто продовжує цю небезпечну справу. Тим, хто виходить на позиції пліч-о-пліч із піхотою, хто тримає в руках камеру там, де свистять кулі.

Це люди, які:

  • Тихо моляться перед кожним виїздом на «нуль».
  • Шукають найкращий ракурс, коли навколо здригається земля.
  • Після виснажливого дня, чистячи техніку від пилу та пороху, думають лише про одне: «Круто, цього разу ми всі вижили».

Ви бережете пам’ять. Ви боретеся за правду. Ви — невід’ємна частина нашої майбутньої Перемоги.

Дякуємо кожному військовому журналісту і пресофіцеру за те, що робите подвиг наших захисників вічним.

Газета “ПЕРЕМОГА”

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *