2 червня після ракетного удару по Краснопіллю російськими ракетами було пошкоджено декілька будинків по провулку Олександра Шкурка практично в центрі селища. Майже повністю зруйнований будинок пенсіонерів Гостєвих. Про той ракетний удар і його наслідки писала наша газета, тоді ми спілкувались із Володимиром Васильовичем та Галиною Миколаївною, які того ж дня виїхали жити до дітей до м. Києва. Та все ж подружжя вирішило тимчасово повернутись до Краснопілля, аби спробувати якщо не відновити будинок найближчим часом, то хоча б розібрати завали на подвір’ї, оцінити збитки, запастись бодай якимись будівельними матеріалами.
– От така біда наробилася: будинок, сарай зруйновані, все проламано. Даху практично немає, тож під час літніх злив усе біжить в хату, – говорить Володимир Васильович, який разом із дружиною завітав до редакції. – Будинок наразі для життя не придатний, мешкаємо у сусідньому селі, а сюди щодня щось робити приїжджаємо. Хочеться ще врятувати ту коробку, що залишилась. Тому й приїхали. За свій кошти ми не потягнемо, зараз ціни на будівельний матеріал просто космічні. У соціальних мережах почитали про те, що депутат обласної ради Віталій Калініченко допомагає постраждалим від руйнувань родинам, вийшли на нього через члена виконкому Краснопільської громади Мірошніченка Олексія Олександровича. Можливо не повірете, але був лише один дзвінок, і вже незабаром вони обоє були на нашому подвір’ї. Все побачили на власні очі, Віталій Миколайович тоді пообіцяв допомогти у придбанні вікон і дверей і слова свого дотримав, днями п’ять металопластикових вікон було доставлено. Ось ми й вирішили подякувати цим людям через газету за допомогу нашій родині.
Роботи по відновленню будинку Гостєвих вистачить на роки, та й то за умови, що війна скоро скінчиться, але треба бути реалістами – ця війна надовго. Це ще один фактор, який стримує початок робіт, і на який ні родина Гостєвих, ні депутат Віталій Калініченко, вплинути не моуть.
– Звичайно, страшно щось робити, вкладати гроші і працю, а раптом завтра знову «прилеть», – говорить Володимир Гостєв. – До того трагічного дня я з іронією ставився до сирен, до обстрілів, хоча вже над нашою вулицею і хатою пролітали і падали ракети. Тепер все по іншому, навіть у Києві, де зараз живемо у дітей, не почуваємось спокійно, бо столицю теж час від часу обстрілюють. А у дружини з того дня шок ще не минув, її починає лихоманити, як чує сигнал тривоги.
– Пам’ятаю, як після вибухів я вийшла на двір. Все було в смітті, шифері, дошках, пилу, але головне, що живі. Ми стояли в шоці, я не могла мислити, – згадує ту страшну ніч Галина Миколаївна Гостєва.
Ми зателефонували Віталію Калініченку і передали слова вдячності від родини Гостєвих.
– Нам випало жити у важкі часи і проходимо своєрідний іспит на людяність. Страшно собі уявити, як родині опинитись сам на сам із такою бідою, в один момент залишитись без будинку, без усього, що родина надбала за все життя, тому й не зміг зстояти осторонь. Звичайно, придбані вікна – це ще не новий будинок, але, як кажуть у народі, з миру по нитці… Для мене слова вдячності від людей – найвища нагорода, а нам усім бажаю Перемоги і мирного неба!, – говорить Віталій Миколайович.
О. МОЦНИЙ
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
😢