Звуки обстрілів, сирен, повідомлення на кшталт: «Повітряна тривога! Усім в укриття!» вже
четвертий місяць привчають нас жити у стані сильного емоційного стресу. Психологи кажуть,
що людина може звикнути до всього, але потрібен час для того, щоб почати адаптуватися до
нових обставин життя. А чи можна звикнути до обстрілів та ракетних ударів? Як виживають в
умовах війни краснопільчани, чи шукають прихисток в укриттях, коли чують тривожну сирену?
Сховище — непроникна споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу утворюються умови, що не допускають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій.
Де знаходять укриття під час повітряної тривоги та обстрілів мешканці Краснопілля, запитала у декого з них.
«Ми з мамою, коли чуємо звуки сирен, найперша реакція – лякаємося, потім «збираємо себе до купи» і намагаємося якнайшвидше вийти з дому до нашого погребу. Знаходимося там, поки не отримаємо повідомлення про те, що загроза минула», – ділиться досвідом виживання краснопільчанка Надія.
«Чоловік обладнав погріб під укриття ще на початку війни. У нас там є пічка, невелике ліжко, крісло, запас води, продукти, ліки, теплий одяг і майже кожної ночі із настанням комендантської години перебуваємо у своєму особистому сховищі, вважаємо його більш надійним ніж наш будинок», – розповідає пані Любов про те, що для її сім’ї стало прихистком у воєнний час.
«Ми вже знаємо, що не завжди можливо вчасно залишити приміщення, у якому знаходимося під час прильотів, тому найчастіше перебуваємо у власному будинку, та використовуємо в такий час для укриття коридор або ванну кімнату», – говорить краснопільчанин Микола.
«Син з дружиною та онуком проживають у Краснопіллі, але кожної ночі приїздять спати до нашого будинку. Разом не так лячно. Біля ліжка малого, за якого хвилюємося найбільше, завжди напоготові куртка, зимові черевики, шапка для того, аби якнайскоріше вдягнутися і перебратися з його мамою в погріб при обстрілах. Також нам допомагає розпізнати небезпеку наш старий
пес, який сповіщає про загрозу жалібним писком», – розповідає про свої переживання та спостереження пані Валентина.
«Під час тривоги ми з квартири не виходимо, до нас сусіди з маленькою дівчинкою прибігають, аби пересидіти разом повітряну загрозу та обстріли. Здається, усім в купі не так страшно. Молимося і просимо Бога зберегти наших рідних та миру Україні», – повідала про свої уболівання та надії краснопільчанка Анна.
Одне з укриттів у Краснопільській громаді, яке є в переліку на її сторінці Фейсбук, відвідала, переночувала та познайомилася з його тимчасовими мешканцями.
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
