У ПОКРОВКУ – І НАЗАД
Дзвінок приватного перевізника Миколи Биченка пролунав увечері: «Привіт, якийсь ти «фартовий», після нашого першого спільного рейсу до Бранцівки він став регулярним і чисельним.
Завтра відкриваю перший соціальний рейс на Покровку. Не хочеш знову стати першим пасажиром?» Хіба можна після таких слів відмовити!
Звичайно, наступного ранку біля автовокзалу вже чекав на автобус, а щоб не «злякати фарт»,
заголовок, як помітили, вирішив теж не дуже змінювати.
- Сьогодні буде перший рейс, він ще «не накатаний» на відміну від тієї ж Бранцівки,
куди встиг поїздити до початку війни, – в очікувані пасажирів розповідає Микола Биченко. – Багато спілкувалися, радилися з старостою Покровського старостинського округу Сергієм Івановичем Циганенком, що і як зробити, які проблеми вирішити, в тому числі з пальним, аби цей рейс таки запустити, зрештою, сьогодні їдемо.
Також встигли поговорити і про інші проблеми з перевезеннями пасажирів у нашій громаді, зокрема й досі жоден перевізник Краснопільщини не здійснює рейси на Харків, по-перше ситуація там нині вкрай складна, та й пасажиропотік низький, єдиний харківський перевізник, який здійснює рейс, ледь на «нуль» виходить, а про прибуток мова не йде. Та й не лише на Харківщині сьогодні лунають вибухи, а й на Краснопільщині, саме тому водій маршрутки навіть був змушений ночувати у своєму транспортному засобі, бо далі через обстріли
його просто не пропустили.
У визначений час автобус вирушає у Покровку і незабаром до салону входить жінка, перші слова якої є чіткою відповіддю на питання, наскільки затребуваним є цей рейс: «Доброго ранку. Це на Покровку? Як же довго ми вас чекали!». - Як виявилось, вперше з початком війни жінка їде до своїх дітей і онуків, хоч відстань від Краснопілля до Покровки не така вже й велика. То карантин, то війна, а
- таксі для пенсіонерки – дороге задоволення.
- Немає і немає автобуса, аж тут донька телефонує, яка побачила оголошення в інтернеті, що автобус буде курсувати. Це для нас як подарунок, – розповідає жінка.
– Онуки до мене у Краснопілля хотіли приїхати, а воно бач як, то з Покровки техніка російська йшла, а тепер у нас неспокійно, ракети прилітають. Хоча де воно зараз в Україні спокійно…, – жінка з сумом дивиться у вікно на безкраї зелені поля і через хвилину продовжує. – Поки
день, сонце світить, поки працюєш на городі, в садочку, якось і на сирени особливої уваги не звертаєш, а ось вечора почала боятись, літо на дворі, а спати одягненою лягаю. Господи, коли ж це все закінчиться…
Справді, тоді, 24 лютого, після вранішніх обстрілів, розгублені краснопільчани ввечері з жахом почули наростаючий шум ворожої техніки саме з Покровського напрямку. Тоді орки йшли ледь не парадною колоною, аби вже незабаром за цим же маршрутом повертатись
пошматованими, із заручниками із цивільних і білим прапором, аби їх, пошарпаних нашими захисниками, не чіпали.
Від тих спогадів і невеселих думок відволікає незапланована зустріч. Сергій Іванович Циганенко саме поспішав до Краснопілля на нараду, але не зміг не зупинитись і не поспілкуватись з водієм і першими пасажирами. Каже, якби автобус відправлявся з Покровки
трішки раніше, обов’язково скористався соціальним рейсом, але має бути у «районі» значно раніше. У бесіді з водієм Сергій Іванович просить обов’язково обговорити час відправлення із села, щоб за можливості задовольнити потреби більшості сельчан.
На зупинці в центрі села зібралось чимало людей в очікуванні автобуса. Звісно, знову не обійшли теми війни. - Можна сказати, що початок війни пережили більшменш нормально, – розповідають чоловіки. – Через прикордонний пост вони пішли колоною в бік Краснопілля,
в село ж, яке розташоване трохи вбік, не заходили. Танк у них поламався, три дні вони
там щось біля нього товклися, один солдат чи танкіст он до тієї башти дійшов і повернув назад. Але обстрілів не уникнули, били по ставу, щось їм там не сподобалось,
по сусідньому селу гатили.
Хвилини, що залишилися до відправлення, пасажири з водієм присвятили обговоренню майбутнього оптимального графіку, щоб покровчани по прибуттю у Краснопілля встигли хто на роботу, хто в лікарню, а хто відразу, без тривалого очікування, пересів на маршрутку до Сум. Таким чином попередній графік зазнав змін і відтепер автобус курсує так: з Краснопілля відправляється о 06-20. З Покровки на
Краснопілля – о 07-20. Після обіду з Краснопілля – о 14-30, з Покровки – о 15 30.
А наша газета бажає щасливих, спокійних маршрутів усім водіям і перевізникам, які попри обстріли, небезпеку, дефіцит пального продовжують надавати послуги
жителям Краснопільщини. Миру і Перемоги усім нам! - О. МОЦНИЙ
- Газета “ПЕРЕМОГА”
Подобається це:
Подобається Завантаження…
