ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!

14.06.2022

ВИНОШУВАЛИ, НАРОДЖУВАЛИ,
ГОДУВАЛИ, ПІДРИВАЛИ, ХОРОНИЛИ…
ЯК ЖИЛО С. МЕЗЕНІВКА КРАСНОПІЛЬСЬКОЇ
ОТГ В ПЕРІОД ОКУПАЦІЇ?

ВОРОГ – ОКУПАНТ ПОЖАЛІВ НЕМОВЛЯ?
Коли почалася війна, Кірілу було лише 2 місяці.
Зараз йому 5. Але він вже добре знає, як це – коли над головою летять ворожі літаки і десь поруч розривається снаряд. Як це – в материнських обіймах лежати на холодній підлозі шкільного підвалу, бо мати своїм тілом прикривала немовля від обстрілу.

«24 лютого почалася така стрілянина – страх Божий! – розповідає бабуся Кіріла. – Ми сидимо в хаті, а вона вся трясеться! Вибігли на вулицю – а там колони ворожої техніки: сила – силенна солдатів. Вони увійшли в наше село, тиждень жили під нашими хатами. Грабували магазин, розчавивши його танком. Стріляли по хатах. Ми тікали до шкільного підвалу, який за 30 метрів від нас. Та ці метри здавалися нам такими довгими і важкими! Бо бігли ми з двома дітками:
онучці 15 років, онуку – усього 2 місяці. Це був тиждень суцільного пекла. В укритті знаходилось близько десяти дітей від народження до чотирьох років. І якщо найменші (нашому – 2 місяці, двом сусідським – по 8) ще нічого не розуміли, то старшенькі дуже боялися. Кричали, плакали, бігали, намагаючись вирватись наверх. Та ми їх вмовляли, садовили біля себе і розповідали казочку про Доброго Молодця, який врятує нас від злодіїв. Зі слів пенсіонерки, всі ці дні вона трималася завдяки молитвам до Бога. Між обстрілами виривалася до будинку і читала Псалом 90.
Впевнена, що це саме Господь врятував життя всій її родині. «Одного разу зять вигнав машину з двору, аби відвезти дружину з дітьми в сусіднє село – подалі від цього жаху, що коївся в Мезенівці. Російські солдати, які стояли під нашою хатою на танку, мовчки спостерігали за ним. Але коли на вулицю вийшла моя донька з двома дітьми (дівчинка – підліток, хлопчик – немовля), вони підійшли та спитали, куди зібралися. Почувши, що до сусіднього села, наказали лишатися вдома: мовляв, там зараз страшна стрілянина почнеться! І дійсно почалася. Односельця, котрий йшов дорогою між населеними пунктами, вбили…

БАЯНІСТ, ПІДРИВНИК, ЗАХИСНИК, АКТИВІСТ
Олегу Ганжалі – 57. Але він почувається досить впевненим у своїх силах для того, аби взяти на себе
відповідальність за інших. «На мені було все село, – розповідає журналісту чоловік. – Я і молоко з ферми привозив, і продуктові питання вирішував, і людей звідусіль забирав, хто просив, і електроенергію підключав, і газ. Одним словом, робив усе для того, аби в Мезенівці продовжувалося життя. Навіть бабусю з підвалу витягав!» Олег – особистість творча:
він – музикант. Грає на усіх можливих інструментах.

Це завдяки тому, що ніде спеціально не навчався, а є самоучкою. Очолював сільський клуб, керував хором та ансамблем. А ще він – професійний танцюрист: здобував освіту на хореографічному відділенні Сумського культпросвіту. Війна змусила чоловіка перепрофілюватися та керуватися патріотичним бажанням докласти зусиль заради перемоги саме своєю
безпосередньою участю. Так, Олег з товаришами підірвали ворожу САУ, а також – спалили танк. Разом з небайдужими односельцями Сергієм та Іванною Колядою, Любов’ю Борщ, Борисом Луперем та Валерієм Знайдюком вирішували нагальні питання та проблеми, підтримуючи життя в селі.

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
Чи вдалося їм це, та як оговтується населений пункт після окупації, ми запитали у старости Мезенівського старостинського округу Миколи Гавенка.
Він розповів, що чисельність населення Мезенівського старостинського округу взагалі становить 1278 жителів.
Із них дітей – 147, працездатного населення – 730 чоловік, пенсіонерів – 406 чоловік.
Із початку війни територію старостинського округу покинуло близько 70 чоловік.
Прихисток знайшли близько 100 чоловік.
Більше 30 будинків отримали різний ступінь руйнацій, а також легковий транспорт, сільськогосподарська техніка, зокрема один комбайн, трактори,
вантажний автомобіль. Із об’єктів критичної інфраструктури було пошкоджено електропідстанції,
лінії електропередач, в тому числі електроопори, розподільчі газопроводи. Також частково постраждали сільська амбулаторія, клуб, опорний пункт, адміністративні приміщення (сільська рада, контора споживчої кооперації), а також меморіал загиблим воїнам, ринкова площа.
Деякі жителі громади частково відновили пошкоджене майно, але у зв’язку із відсутністю обігових
коштів жителі сподіваються на допомогу від держави. Жителі села також допомагали відновлювати пошкоджені лінії електропередач та пошкоджені лінії
газопроводів. Старостинський округ забезпечував своєчасні соціальні виплати, доставку продуктів першої необхідності, доставку та розподіл гуманітарної допомоги.
Були проведені обстеження пошкоджених об’єктів, дана інформація була передана до відповідних
органів.
У селі Мезенівка є всі умови для комфортного проживання людей: газ, централізоване водопостачання, відбувається збір твердих побутових відходів.
Протягом останніх двох тижнів люди почали повертатися до своїх домівок. Тож Микола Васильович впевнений: на ввівереній йому території невдовзі запанує звичне спокійне людське життя, сповнене простих радощів…