Щоденним рейсом від харківського перевізника В.Кулінського «Харків-Краснопілля» здебільшого курсують пасажири у межах населених пунктів у своїх громадах, і це єдиний рейс пасажирського
транспорту, який забезпечує пряме сполучення між Краснопіллям та Харковом.
Історія Лідії Панасівни з Великої Писарівки – одна з багатьох, що підкреслює важливість цього рейсу. Жінка змушена везти з Сум до Великої Писарівки продукти та ліки, адже в її населеному пункті торгових точок працює небагато.
«Гарно, що є цей рейс. З онуком приїхали з Сум до Краснопілля наумівським автобусом, як кажуть, на одній нозі, з купою торб, інші пасажири незадоволені, що ми так їдемо, але вони не розуміють, що нам теж треба якось добиратися, якось жити. Великописарівська маршрутка доїздить лише до Пожні, ніби люди не живуть у Ямному та Великій Писарівці, куди теж треба їздити. Мешкаю у Сумах, але кожного літа жила у Великій Писарівці, і внучата там зі мною були. Розуміємо, що бойові дії, але там теж є люди. Ось хліб туди веземо, і масло, все веземо, -показує поглядом на немаленькі, з десяток торбинок, жінка. – На Суми так само будемо їхати через Краснопілля. Без городу зараз жити не можна, ми його повністю посадили. І хто думав, що так буде? Багато чого у Великій Писарівці вже немає, там все розбито – але все одно люди повертаються, треба якось їм допомагати», – бідкається Лідія Панасівна.
«Говорять, що у Краснопіллі погано, але у Великій Писарівці, ото погано, бо крім цього рейсу немає більше ніякого автобусного сполучення. Для людей, які залишилися у Великій Писарівці, величезна проблема з’їздити в Охтирку у справах – картку поміняти, документи оформити, у лікарню, треба у районному центрі десь ночувати, бо пасажирського транспорту, щоб повернутися назад, немає. Люди платять по 500 гривень, щоб поїхати…», – продовжує свою розповідь про наболіле Лідія Панасівна.
«Я сама родом з Попівки, рік живемо в Сумах, бо в нас все розбито», – доєднується до розмови Анна, яка теж прямує на малу батьківщину через Краснопілля.
«Дуже гарно, що є такий рейс. Але раніше як було – ми прийшли, було якесь приміщення, де можна перечекати негоду. Потім сідали на маршрутку і їхали. Влітку якось можна, а коли зимою приходиш – постійно тут мерзнеш, ніде погрітися, заховатися, зимою дуже важко», – говорить житель Мезенівки.
Перевізник Василь Іванович Кулінський, який опікується рейсом Харків- Краснопілля, родом з Пісочини, що на Харківщині. Вся його трудова діяльність – пасажирський транспорт, робота з людьми. За дипломом він технік з експлуатації автомобільного транспорту, закінчив Харківський автотранспортний технікум у 1979 році.
«Рейсом Харків-Краснопілля і у зворотньому напрямку курсуємо з 2008 року, не їздили лише на початку повномасштабного вторгнення близько трьох місяців. У мене два таких рейси – Краснопілля і Борова, – розповідає Василь Іванович. – За ці роки ми пізнали, хто такі зрадники, хто справжні люди. Жителі Краснопільського краю привітні, починаючи від поліції, інших служб, від молоді і до старшого покоління. Щоправда нас двічі тут оштрафували. За все життя, що я прожив, таких порушень не знав, що їх можуть написати. Але були і подяки нам від поліції, від службовців, від місцевих мешканців».
На запитання, чи не ризиковано долати відстань з Харкова до Краснопілля, перевізник говорить:
«Я теж їздив цим рейсом, і своїх водіїв інструктував так: «Коли що, – дивіться по обстановці, я вас не змушую, бо не маю на це права». Водії, які працюють у мене у ФОПі – мої вихованці. Був час, коли у нас забрали цей рейс, інший перевізник поїздив кілька місяців і все. Довелося мені їхати у Київ, доводити, що ми можемо це робити, знову брати участь у тендері. На сьогоднішній день ніби все вийшло. Наші пасажири, це в основному люди, які їдуть до Великої Писарівки, Пожні, є випадки, коли прямують до Краснопілля, Славгорода, Мезенівки та інших населених пунктів вашої громади. Трапляється, серед наших пасажирів, рейсом їдуть і чотирилапі, люди також листи передають, передачі, ліки… Головне для нас, що люди вдячні, що ми робимо свою роботу так, наскільки можливо у теперішніх реаліях».
А люди дійсно вдячні. Ось лише декілька відгуків про роботу водіїв Ігоря та Андрія, перевізника В.І.Кулінського після розміщення на Фейсбук сторінці «Перемога» відеоанонсу цього матеріалу:
«Хлопцям-водіям щира вдячність. Янгола охоронця, Божого захисту в дорозі і в
житі».
«Хлопці дійсно великі молодці! Їздять на свій ризик та страх!», «Хлопці справжні титани!
Дай Боже їм легкої дороги без вибухів і лихих людей»,
«Так, дійсно, хлопці-водії просто молодці. Ігорю та Андрію від щирого серця спасибі, що їздять на свій ризик… Хай боженька здоров’я дає їм та їхнім родинам…. Дякуємо хоробрим водіям»,
«Велике Дякую! Ця маршрутка – дуже корисна для всіх і вся, дякувати водіям -справжні чоловіки – грохає, бахкає, свистить, – а вони їдуть, вони людей везуть. Бережи Вас, Боже», «Водіям Ігорю та Андрію велике, велике дякую. Це дуже добрі хлопці».
О. КИСЛЕНКО, газета “ПЕРЕМОГА”
фото І. ЗАГОРУЛЬКО
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
дякуємо водіям і перевізнику
Дякуємо. Час від часу користуємося.
Виїзд
Кожен день о 13-00.
Краснопілля-Харків.
Харків-Краснопілля 8-45
Низкий уклін водіям за їхню нелегку працю! Ви справжні герої!
Необхідно створити більш комфортні умови для пасажирів на зупинках.
Як можна дізнатися розклад руху автобусів?
Дякуємо. Ось так кожен на своєму місці працює на перемогу