У Краснопіллі є дитячий садок, який має багату та непросту історію. Його називали “колгоспним”, адже тривалий час він перебував на утриманні місцевого колгоспу. Нинішня керівниця закладу, Євдокія Кладієнко, розповідає, що в 1980-х роках садок працював цілодобово, а дітей з усіх колгоспних дільниць збирали виділеним авто.
“Це були малюки, навіть менше року за віком. Матусі з собою їм готували змінний одяг. То була ера ще до памперсів”, – згадує Євдокія Іванівна.
У 1990-х роках, коли колгоспи реорганізувалися, садок опинився на межі закриття. Але завдяки зусиллям Євдокії Кладієнко, яка “ходила як на роботу і в адміністрацію, і у відділ освіти”, заклад вдалося зберегти.
Війна вносить свої корективи
Сьогодні, в умовах війни, садок працює в іншому режимі. Через монітор комп’ютера 28 вихованців займаються онлайн зі своїми виховательками. Але, як каже вихователька Ірина Федоренко, “відео не замінять безпосереднього спілкування з дітьми”.
Колектив садка активно займається волонтерством, приєднавшись до “Краснопільських Бджілок”. Вони плетуть килимки, роблять бутерброди та допомагають захисникам усім, чим можуть.

Ляльки-мотанки як символ надії
Особливою “візитівкою” садка стали ляльки-мотанки, які створює Ірина Федоренко. Кожна лялька – це витвір мистецтва з власною, ексклюзивною вишиванкою. Кошти від продажу ляльок йдуть на підтримку української армії.
“На фронт ляльки не йдуть. Кошти від їх продажу підтримують нашу армію, це надихає”, – говорить Ірина.

Колектив – єдина родина
У колективі садка працюють справжні майстри своєї справи: ткалі, в’язальниці, кухарі. Вони не лише виконують свою роботу, а й активно долучаються до волонтерської діяльності.
Кочегар Василь Кладієнко, наприклад, майстерно плете маскувальні сітки для військових. “Це пастка для ворожих пташок розміром п’ять метрів на три. Вже моя п’ята робота з грудня місяця минулого року”, – розповідає він.
Незважаючи на всі труднощі, колектив садка зберігає оптимізм і продовжує працювати на Перемогу.
Дякуємо нашим Бджілкам.