ВИНОШУВАЛИ, НАРОДЖУВАЛИ,
ГОДУВАЛИ, ПІДРИВАЛИ, ХОРОНИЛИ…
ЯК ЖИЛО С. МЕЗЕНІВКА КРАСНОПІЛЬСЬКОЇ
ОТГ В ПЕРІОД ОКУПАЦІЇ?
Родина 38- річної Наталії та її чоловіка Владислава, якому 36, вражає батьківським героїзмом. Вона домогосподарка, він – опалювальник сільського ФАПУ. Разом виховують шестеро малолітніх дітей.
Коли відбулося повномасштабне вторгнення російської армії в Україну, мати хвилювалася, аби в неї не пропало грудне молоко, яким годувалася дворічна менша донька. Так співпало, що про те, що невдовзі в родині з’явиться сьоме малятко, батьки дізналися якраз тоді, коли в село увійшли окупанти. Тож багатодітній вагітній жінці тепер треба було зберегти і нове життя всередині себе. Як це їй вдалося – невідомо! Коли під час окупації села до їх хати увійшли російські солдати, і шестеро дітей, перелякані до смерті, втислись в неї з такою силою, вона згодна
була розчинити їх у своїй материнській утробі, аби сини та доньки почувалися в безпеці… Коли в селі довго не було електроенергії, Наталія вставала о 4 ранку і готувала їжу при свічках аби діти встигли поснідати: бо о 8 ранку починалися обстріли і до цього часу вони повинні сховатися в підвал. Там у них вирувало підземне життя: ціла смарт квартира, якщо тут доцільний цей жарт.
Чоловік Наташі Владислав облаштував підвал таким чином, аби дітям можна
було спати, їсти, гратися, вчитися, лікуватися, розвиватися. Наталія навіть колискові співала найменшій дитинці, гойдаючи люльку, прилаштовану в найзручнішому куточку підземелля. Про те, як їздила з односельчанками на таксі до райцентру на «роздобудки», аби десь щось знайти з продуктів, Наталя розповідає зі сльозами на очах. Зізнається, що дуже переживала, що вже більше ніколи не побачить своїх діточок…
«Гуманітарку ми не отримували – якось звикли самі на себе розраховувати, – каже жінка. – Хоча, люди за неї навіть билися». Але ці так звані «роздобутки» – ніщо в порівнянні з біганиною по підвалах…
Жінка згадує, як вночі з чоловіком носили сплячих малюків, замотаних у ковдру, опускали їх до укриття, намагаючись нічого не забути…Насамперед, пляшечку з молоком для трирічного сина. – «Він у нас слабенький, на штучному вигодовуванні», ділиться своїм батьківським клопітом Владислав, навіть не підозрюючи, що той факт, що всі інші їх діти до трьох років знаходяться на грудному молоці і це для них вважається нормою – це неймовірний подвиг! І навіть під бомбардуванням родина робила все можливе, аби малеча отримувала найдорожчий мамин скарб.
Хоча, правильніше буде сказати так: особливо під час війни. Бо Владислав і Наталія були впевнені:
саме з материнським молоком дітям передається здоров’я, сила та патріотизм, без яких наша нація не здатна існувати!
О. КОВАЛЬОВА.
Газета “ПЕРЕМОГА”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
🙏💙💛