Тамара Михайлівна Випірайло – листоноша Краснопільського відділення поштового зв’язку, має стаж роботи у галузі більше 20 років. Поспілкувалися з неюпро їхній трудових шлях та “Перемогу».
Тамаро Михайлівно, Ви народилися у Краснопіллі?
Ні, я родом з Курської області. Вийшла заміж у Краснопілля, проживала у Новодмитрівці, спочатку працюва[1]ла у Новодмитрівському лісництві касиром, трохи навіть потрудилася завклубом та прибиральницею у школі та клубі, кочегаром… Взагалі, багато де працювала, так йшла, йшла та й прийшла до пошти.
Професія листоноші для Вас – це покликання, чи необхідність?
На малій батьківщині у мене був дідусь Влас, він все життя пропрацював листоношею. Можливо мені це передалося від нього. Пам’ятаю, як була малою, мені подоба[1]лося, коли він розносив газети, коли листівочки пахнуть, газетки пахнуть. Чомусь ще тоді мені було цікаво слідку[1]вати за його роботою. Особливо зимової пори, принесе по морозу торбу з періодикою – запах газет незабутній…
Тамаро Михайлівно, давно працюєте листоношею?
У поштовому зв’язку маю стаж роботи більше 25 років. Розпочинала трудитися у Новодмитрівці, потім кілька років була перерва, з 1996 року і до сьогодні пра[1]цюю у Краснопільському відділенні поштового зв’язку.
Що привело Вас на пошту?
Листоноша, Павло Леонтійович Третяков, коли йшов на пенсію, запропонував мені замінити його. Сказав: «Я всіх людей у Новодмитрівці перебрав, думаю – тобі найбільше личить ця робота». Так я стала працювати. Хочу сказати, що мені вона дуже подобається, бо це і спілку[1]вання з людьми, і спостереження за природою – йдеш вулицею і бачиш, як природа прокидається, а ввечері засинає. Мені імпонує те, що я завжди в русі, я – не «кабінетна» людина.
Тамаро Михайлівно, маєте якусь спеціальність?
Вісім класів я провчилася на Курщині, 15-річною приїхала в Суми, тут і залишилася. Навчалася у Сумському профтехучилищі, за дипломом я муляр-штукатур.
Як справи з «Перемогою»?
На сьогодні «Перемогу» на моїй дільниці доставляю передплатникам 115 примірників. Не хочу нікого з колег образити, але коли доставляєш вчасно газету, то люди будуть вдячні і завжди підтримають, передплатять її і надалі. Була на лікарняному, не доставила вчасно, прошу передплатників вибачення, хоча й не винна у тому, що захворіла і що її не вчасно доставили.
Багато передплатників на Вашій дільниці, у зв’язку з війною, покинули домівки?
Ні, на моїй дільниці такого не спостерігаю. Але дуже шкода, що йдуть з життя гарні люди, які мали б ще радіти своїм дітям та онукам, були дуже щирими у спілкуванні, розумними та багато читаючими.
Тамаро Михайлівно, Ваш прогноз щодо «Перемоги» на наступний рік?
Думаю, що на моїй дільниці передплатників «районки» не зменшиться. Це я роблю такий висновок з того, що говорять мені люди під час спілкування. Будемо старатися, бо «Перемога», це є «Перемога». У ній все своє.
От йду по вулиці Спортивна, рознесла по ній газети, повертаюся по ній, люди на лавках вже сидять читають «Перемогу».
Побажання краснопільчанам та «Перемозі» маєте?
Найголовніше – бажаю миру, здоров’я, щоб всі, хто виїхав, повернулися додому, щоб матері діждалися з війни дітей. Ясно, що війна торкнулася всієї України, а коли вона торкається родини, то це ще болючіше.
Газеті «Перемога» бажаю, щоб вона була, щоб мала багато передплатників, а так все, що треба, у ній можна знайти
і прочитати. Пам’ятаю, одного разу не поставили прогноз погоди, є на моїй дільниці один шанувальник «Перемоги», йому, мабуть, рочків чотири-п’ять, бере газету і каже: «Так, а як тут у нас з погодкою?» Відкриває газету і
шукає прогноз. Так, що є у нас і такі юні передплатники, тому погоду треба публікувати. Також хочу передати побажання «Перемозі» від передплатників, що стосуються лотереї. При її розіграші, люди хочуть отримати від улюбленої газети хоч невеличкий приз. Їхня думка така – щоб було побільше призів, хай і не дуже цінних, але приємно отримати неочікуваний сюрприз від нашої «районки». Всім українцям бажаю Перемоги та мирного неба! Щоб все в усіх було добре!
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
