Ще не так давно, до подій 2014 року, багато хто з нас, чого гріха таїти, урочистості до Дня Державного прапора і Дня Незалежності називали «обязаловкой», а якщо вже хтось вивісив синьо-жовтий прапор на своєму подвір’ї – вважай, зовсім з глузду з’їхав.
Із подіями 2013 року Державний Прапор України набув для українців зовсім іншого значення та змісту: зі стандартного державного символу він перетворився на оберіг, святиню, ознаку причетності до великої славної країни – Україна. Що означає для сучасних воїнів, які оберігають мирне небо нашої держави, синьо-жовтий стяг, важко переоцінити.
А вже як діє на нервову систему наш прапор окупантам і прихильникам «русского міра»! Не дарма, де вони з’являються, відразу починається боротьба із нашими державними символами. Мовчазним свідком окупації став і Державний прапор в центрі села Рясне.
– Ми пишаємося ним. Перше, що розповідаємо гостям, – прапор. Бо ж він вистояв. Що тільки не намагалися зробити окупанти, щоб зняти і знищити цей синьо-жовтий клаптик: стріляли, підіймалися, щоб зірвати, зробити вигляд, що його ніколи не існувало. Але він вистояв. У мовчанні. У тихій непокорі кожному, хто хотів зламати його волю, спаплюжити пам’ять та викреслити його з історії. Він вистояв. Як вистоїть весь український народ. Як вистоїть Свобода кожного, хто готовий за неї боротися, – розповідає староста Ряснянського старостинського округу Валентина Мороз, – Звичайно, після всього пережитого вигляд у прапора був далеко не парадний, але навмисно не знімали його і лише нещодавно за спонсорські кошти придбали новий прапор, який встановила наша сільська молодь. А пошарпаний вітрами і ворогами прапор займе почесне місце у сільському музеї, як мовчазний свідок усього, що відбувається навколо нього.
До речі після візиту до Рясного у журналістському блокноті з’явилось багато нотатків про людей села, у кожного з них своя історія, свої розповіді про ті страшні часи окупації, тож залишайтеся з нами, на вас чекає багато цікавих матеріалів.
О. МОЦНИЙ
“ПЕРЕМОГА”