Сьогодні. 16 листопада відзначають День працівників радіо, телебачення і зв’язку України. Ми вирішили, що було б неправильно проігнорувати таку подію і не згадати «корифеїв» районного радіомовлення, з чиїмголоси довгі роки двічі на тиждень о 6-30 ранку бажали доброго ранку жителям району і сповіщали, що це «Говорить Краснопілля». А якось з подачі одного з ведучих краснопільське радіо не лише говорило, а й «показувало».
«Говорить Краснопілля! Доброго ранку, шановні радіослухачі». Ці позивні Краснопільського районного радіо були добре знайомі для більшості жителів Краснопільщини, людей різного віку, професій, уподобань. Передачі Краснопільського радіомовлення налаштовували зранку жителів району на робочий лад, на добрі справи, заряджали енергією, стверджували у свідомості кожного високе почуття краснопільчанина не якогось хуторянина з менталітетом «моя хата скраю», а спадкоємця і послідовника славних традицій прадідів великих.
У різні роки, з різною періодичністю – два, три, чотири, а в посівну і жнивну пору навіть щодня у визначений час практично у кожному помешканні звучав голос кореспондентів та дикторів місцевого радіомовлення. Радіопередачі розповідали про новини району, злободенні питання, людей праці, про соціально-економічний розвиток Краснопільщини. Вони були підготовлені на високому професійному рівні. Багатьом нерадивим керівникам і виконавцям доставалося в тих передачах «на горіхи». Після виходу багатьох випусків радіомовлення до окремих господарських керівників вживалися суворі заходи впливу аж до звільнення з роботи або доган за результатами рішень бюро райкому партії та районного комітету народного контролю.
Словом, районне радіомовлення було гідним колегою, партнером районної газети «Перемога». До речі протягом багатьох років кореспондент-організатор, завідуючий відділом районного радіомовлення та пізніше редактор районного радіомовлення перебував у штаті районної газети, тут було його робоче місце. Але він працював не за вказівкою, а за покликом серця, завжди шукав нові теми, гарні новини, знаходив широкий загал слухачів, місцеве радіомовлення не копіювало «Перемогу», а було її органічним доповненням. Час не стояв на місці, вимоги до журналістів районного радіо змінювались постійно, з плином часу змінювалась у бік технічного прогресу і технічна база радіомовлення. На зміну бобінним і касетним магнітофонам, на яких записувались і монтувались випуски передач приходила нова техніка. А на фініші своєї довгої історії районне радіо вже писалось на комп’ютерній техніці.
Важливо, що у працівників радіомовлення впродовж історії існування були тісні, дружні стосунки з працівниками районного вузла зв’язку, звідки здійснювалася трансляція передач районного радіо, де була обладнана радіостудія. До речі, як працівника радіо, так вузла зв’язку відзначали день радіо як спільне професійне свято, приймали чисельні вітання з його нагоди.
А тепер більш детально про історію районного радіомовлення та його працівників. Радіомовлення розпочало свою історію на початку 1965 року. Його першим кореспондентом-організатором був Віктор Ілліч Корощенко, який і заклав підвалини цього засобу масової інформації, створив різножанрову його палітру, як то блок новин, репортажі, замальовки, різноманітні рубрики.
Свою помітну лепту у розвиток радіомовлення вніс і тодішній його кореспондент Леонід Михайлович Дрозд, який на тій журналістській стежині розкрив у собі ще й неабиякі поетичні здібності. Високою професійністю і привабливістю відзначалися передачі, які готувала майстриня журналістського ремесла Марія Голота, яка вміла яскраво подати будь-яку тему.
Нелегкого хліба журналіста радіомовлення вдосталь скуштували З. П. Козир, О. В. Савченко, В. П. Міщенко, М. Карабут. Деякий час готував випуски також І. Г. Чичикало. А за Галиною Іванівною Гудзенко, яка тривалий час поєднувала роботу в газеті і на радіо, міцно закріпилось в народі добре і поважне «наша радіоняня». Саме при З. П. Козир і Г. І. Гудзенко з метою звучання двох голосів (чоловічого і жіночого) мене вперше залучали до ролі диктора. До речі, саме з радіомовлення нерідко його працівників запрошували на більш відповідальні посади. Так В. І. Корощенко та І. Г. Чичикало стали редакторами районної газети, а Зіна Павлівна Козир – завідуючою районним відділом культури.
Так випало, що мені тривалий час довелось за сумісництвом працювати у «Перемозі» і вести районне радіо. На мою долю випало отримати ліцензію на випуск районного радіо у Нацраді з питань телебачення і радіомовлення. Для цього готував відповідний пакет документів, декілька разів довелось їздити до Києва. За сприяння у цій справі й сьогодні вдячний І. П. Перерві, тодішньому директору Наумівського спиртзаводу О. М. Остапенку, який сприяв автотранспортом для поїздки. Як наслідок мені, разом з іншими керівниками обласних та районних редакцій радіо в урочистій обстановці вручили ліцензії на право виходу в ефір новоствореного КП «Редакція районного радіомовлення «Вісті Краснопільщини» на найбільший термін – на 10 років (з липня 2008 по липень 2018 року). Довелось поєднувати дикторство із якостями менеджера, щоб збільшити кількість реклами, вітань тощо. Також за сприяння тодішніх керівників району вдалося залучити до фінансування згідно договорів на висвітлення діяльності усі сільські і селищні ради, що стало рятівним колом для існування радіо в районі. Хочу сказати, що радикально в поліпшенні технічної бази зіграло обласне управління лісового та мисливського господарства (В. П. Чигринець) та уродженець і патріот Краснопілля В. Т. Пилипець, за допомогою яких була придбана комп’ютерна техніка, диктофон тощо.
За час роботи редактором «Вістей Краснопільщини» мені довелось провести чимало інтерв’ю із політиками, міністрами кабміну, народними депутатами різних рівнів, лідерами політичних партій. Через відсутність фінансування одна за одною припиняли в області свою роботу редакції місцевого радіомовлення, а ми трималися. Після затвердження мене редактором газети «Перемога» моїм послідовником на радіо стала Ірина Мироненко, а завершила епопею районного радіомовлення Олена Прийма. Обоє показали себе вмілими організаторами та гарними дикторами. Відрадно, що протягом багатьох років ми підтримували тісні зв’язки з Сумським обласним телерадіокомітетом і тому вісті району часто звучали і у випусках обласного радіо.
На жаль, через зменшення кількості радіоточок, відсутність належного фінансування, закінчення терміну ліцензії сьогодні не звучать вранці позивні «Говорить Краснопілля», але ностальгія у серцях радіослухачів залишилась.
О. МОЦНИЙ.
З архіву газети “Перемога” 2020–й рік.
А щоб і надалі було кому збирати інформацію про життя Краснопільщини, підтримайте нашу газету, передплативши її на наступний, 2023-й рік!
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
