Вранішня подорож з одного з сіл Краснопільської ОТГ до центру громади. Інцидент у автобусі за маршрутом Краснопілля – Суми, свідком якого стала, а також веселі спогади місячної давнини, надихнули на написання даної публікації.
Місце під сонцем
Ранок. Яскрава зупинка. Привітні потенційні пасажири знаходили спільні теми, щоб скоротати час
до прибуття автобуса. Зібралось близько п’ятнадцяти осіб різного віку та статі, але гуртувались молодь – до молоді, а старше покоління окремо. І от він, довгоочікуваний жовтий «Богдан» відчинив свої двері для пасажирів. Процес проходив досить шляхетно – чоловіки поступались жінкам. Ось, завдяки одному молодому чоловіку, в салоні вже і я.
Прямую до вільного місця, але на ньому вже, молода пані тримає свою сумочку на довгому пасочку. В цей момент її супутник, зайшовши через задні двері та впустивши всіх жінок, прямує до неї. Проходячи повз «зайняте» для нього місце і мене, говорить: «Я стоятиму», – поступаючись мені місцем, але його супутниця цього не чула… Дякуючи, користуюсь пропозицією. «Вообщє то я це мєсто занімала для мужчіни», – повернувшись, агресивно вирекла в мою адресу блондинка. Мені ті
промовини ніде не відгукнулись, але я зрозуміла, наскільки вона недооцінює свого супутника…
Сумочки замість квитків: нова реальність в автобусах
За відомих всім причин, останнім часом кількість пасажирів за маршрутом Краснопілля-Суми і у
зворотному напрямку значно збільшилась. Особливо у кінці робочого дня. Чимало краснопільчан прямують до обласного центру. Там вони проживають, а на робочі місця приїздять до рідного селища. Тож іноді сучасна поїздка нагадує бентежні 90-ті. Лише одна різниця – у ті часи пасажири, оплативши проїзд, отримували квиточка.
Придбавши його ти розумів, який номер твого посадочного місця, або ж свідомо їдеш «стоячи».
Сучасна ж посадка, то просто перегони – хто першим потрапив до салону, то може «зайняти» ще декілька місць, поставивши сумочку. Ну ця традиція вже прижилась, лиш іноді «дає збій» та викликає конфлікти.
А от як не вистачало тих квиточків одному інтелігентному подружжю з Краснопілля… Чоловік,
потрапивши першим до автобуса, заплатив за себе і дружину попрямував у задню частину транспорту. За ним зайшли декілька чоловік, а потім лише його жінка. З неї водій
теж очікував оплати проїзду… Але ж пані знала, що за її проїзд розрахувався чоловік, та от довести цього нічим не могла. Розумію, як ніяково почувалася пара у наповненому автобусі, вислуховуючи ці звинувачення. Більшість пасажирів особисто знали це подружжя і не сумнівались у їхній порядності. Але ж як їм допомогти вирішити конфлікт із зухвалим водієм, на думку не спало нікому.
Майстер пасажирських пазлів
Інша подорож рейсовим автобусом «Краснопілля-Суми» місячної давнини, не обіцяла бути легкою.
Адже вже з початку маршруту в салоні було чимало «стоячих». Зайняла місце на задньому ряду сидінь, біля вікна, на проти дверей. Це те місце, що коли його займаєш, то відразу починаєш думати, як вийти на своїй зупинці. Поруч розмістилась мила, молода пара. Хлопець сидів недовго,
на першій зупинці поступився місцем пасажирці, що зайшла. А сам тримався за поруччя біля дружини.
Прямуючи маршрутом, автобус швидко наповнився пасажирами. Причому рівномірно по салону. Але на одній із зупинок прозвучало: «Нехай ідуть на задні!». Так до нас приєдналось
декілька пасажирів.
Хлопець виявився на стільки веселий та доброзичливий, що на наступних зупинках при відчиненні дверей весело оголошував: «Ідіть сюди, на задні, ми всіх розмістимо!». Якимось дивним
чином він знайшов місця усім бабусям – дачницям у Стінках. Всі ж, хто заходив на наступних зупинках, під його керівництвом розміщались на задньому майданчику, наче у «Тетрісі». Одна бабуся біля вікна почала в голос турбуватись, як їй вийти на наступній зупинці. «Бабусю, не хвилюємось, як заходили, так і вийдете».
Розміщаючи людей та дотепно жартуючи, цей веселун закохав у себе весь автобус. Пасажири «спереду» підхопили позитивний настій «ззаду». Навіть, здається шкодували про те, що вони не з нами. Особливо хлопець підкорив серця бабусь, яким знаходив місце, а при виході подавав руку і робив компліменти. Це по-доброму тішило всіх пасажирів.
Водій з посмішкою спостерігав за цим у дзеркало заднього виду. Підігруючи веселуну-пасажиру, посадку здійснював лише через задні двері.
Автобус тремтів від сміху… До завершення подорожі наш герой, всіх зручно розмістивши, сам вже майже лежав на бабусях, що зайняли задній ряд салону автобуса, повиснувши на поручні. А вони, вдячні за турботу та компліменти, всіляко підтримували його. Хто руку тримає, хто спину
підпирає, а хто й нижче …
«Друже, як би ти знав, як ти вчасно!» – ледь діставши телефона (не без допомоги бабусь) – сам не втримуючи сміху, голосно відповів хлопець. І ця фраза вщент «розірвала автобус».
І. ЗАГОРУЛЬКО, газета “ПЕРЕМОГА”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
👍
Так, буває всього😜
Така поїздка в автобусі точно піднімає настрій на весь день! Тільки у нас так вміють перетворити звичайну подорож на справжнє шоу
я завжди дивуюся, як в автобусі вміють знайти спільну мову люди, які раніше навіть не бачилися
Оцей момент, коли ти зайняв місце біля вікна, а потім починаєш думати, як звідти вибратися – це просто класика жанру😁
у нас в автобусі часто бувають конфлікти через місця. Шкода, що не всі такі чемні, як цей молодий чоловік.”
“Ось чому так важливо мати чіткі правила поведінки в громадському транспорті
У мене теж була схожа ситуація, коли я їхала в автобусі. Тільки замість веселого хлопця, там була бабуся, яка розповідала всім свої історії
Дуже тепла історія, яка зігріває душу в ці непрості часи. Дякую автору за такі позитивні емоції!