Новини Краснопільщини

20.01.2024

419

Громада Люди

ВІК – НЕ ЗАВАДА

Цей матеріал відноситься до тих, які ми в редакції звемо «довоєнними». Їм присвячена окрема папка, час від часу, як редактор, її відкриваю, читаю ту чи іншу статтю, з ностальгією згадую
мирне життя, обставини, за яких вона готувалась, поїздки у населені пункти без блок-постів і всіляких 5-кілометрових зон, де вирувало життя… Ось і цей матеріал був написаний 21 лютого 2022
року і мав вийти на нашій традиційній сторінці для автолюбителів «Автосвіт», але почалась війна. За цей час багато чого змінилось в нашому житті, в тому числі в житті героя цього допису, і його, до
речі, автомобіля теж. Нещодавно знову зустрілись із Олегом Ганжалою, згадали про цей матеріал, разом його перечитали, відре- дагували і вирішили, що час йому вже побачити світ

Людям іноді дають прізвиська, колись влучні, коли не дуже, іноді образливі, іноді жартівливі, а буває і так, що прізвисько відображає все життя людини, каже про нього все. Таке прізвисько отримав Олег Ганжала з Мезенівки, в селі його називали не інакше, як «Баян». Та це й не дивно,
якщо людина вже в 5 років вільно грала на гармоні і все своє життя присвятила музиці, то таке прізвисько цілком виправдане.

Пане Олеже, як Ви захопилися музикою настільки, що в такому віці опанували доволі складний інструмент?

Не знаю, не можу відповісти на це питання, пам’ятаю, що у дитинстві вже доволі непогано грав на гармоні, просто, мабуть, подобалося. Навчався сам, сидів малим та й намагався зіграти те, що чув десь-колись, і от років з 5 почало вже виходити.

І як це захоплення розвивалося далі?

Та як і всі серйозні захоплення. Згодом опанував баян, це трохи складніше, баян – це вже концертний інструмент, грав на клавішних, в ті часи був такий синтезатор, називався «Йоніка»,
грав і на ньому. В десятому класі я фактично вже жив у нашому сільському клубі, грав, організовував усілякі заходи. Потім армія. В армії служив в оркестрі, мало того, потрапив на
службу до контингенту радянських військ в Чехословаччині. Була можливість залишитись там, точніше мене хотіли там залишити, але я чогось аж занадто такого сильного бажання не мав,
тож відслужив «срочку», повернувся на Батьківщину.

Чоловік згадує, як об’їздив всі сусідні села, грав також і в Мезенівці, був на концертах у Сумах, багато виступав на фестивалях самодіяльних колективів, творчих звітах, урочистих заходах.

А Ви граєте щось своє чи виконуєте чиїсь твори?

Ні, сам композицією не займаюся, офіційно я виконавець. Щось там пишу, але це все на суто аматорському рівні, не для широкого загалу. Зазвичай виконуємо або народну музику,
або відомі твори, твори місцевих композиторів, часто акомпаную співакам, танцювальним колективам.

Наскільки я знаю Ви ще складаєте вірші, це правда?

Взагалі, про це я не дуже хотів би говорити. Це хобі, поезією я не займаюся, а те, що пишу це просто заради розваги. Я вважаю, що якщо робиш щось не серйозно, то й говорити про це не варто, я не хочу, щоб мої вірші оцінювали.

Добре, про віршІ не будемо, але я знаю, що у Вас є ще одна незвичайна річ, це не хобі, не захоплення, це річ виключно матеріальна – ретро автомобіль ГАЗ 69.

Є таке. Коли я працював єгером, то в мене був звичайний «Бобік» УАЗ 469, згодом я змінив роботу і придбав собі такого от автомобіля.

Як саме це сталося, їх вже давно зняли з виробництва, мабуть знайти таку машину не дуже просто, хіба що в колекціонерів?

Так, звісно, «козлики» це вже раритет, але мені пощастило. Під час роботи крановиком у Київській області, познайомився із колегою, він запросив у гості, а в нього стояли два однакові «ГАЗи». На одному він їздив, а от інший він таки погодився продати мені.

А як Ви переправили машину з Києва?

Своїм ходом. В принципі машина була на ходу, і все в ній ще рідне, окрім брезентового тенту, попередній власник змінив тент на металевий верх, а я поміняв крісла на більш зручні. Ходова, двигун, коротше все інше рідне. Звісно як приїхав я все перебрав, десь замінив гумові деталі, прокладки, ущільнювачі, а в цілому це аутентичний ГАЗ 69 1966 року випуску. Це ж «козлик», один із найнадійніших автомобілів СРСР, недолік в нього один – витрати пального 15 літрів на 100 кілометрів, це багато.

А потім почалась війна, важкі тижні окупації Мезенівки і неймовірна радість селян, коли вони побачили в селі українських військових. Ось тоді і знадобився старенький «козлик» ГАЗ 69, на якому Олег доставляв нашим захисникам дрова, продукти харчування та багато інших необхідних речей.
А незабаром Олег Ганжала і сам поповнив лави ЗСУ і для побратимів став «Батею»… Наразі ставлю три крапки з надією, що після нашої Перемоги Олег Ганжала знову візьме до рук баяна і заграє так, як ніколи до цього ще не грав.
О. МОЦНИЙ

Є у нас сторінка “Автосвіт”🚗🚙🛻🏍, де головними героями є автомобілі, ну і їх власники, звичайно) Ось і ще одна сторінка стала вже історією, натомість  шукаємо нові теми для наступної сторінки. Маєте авто з цікавою історією, маєте повчальні, веселі історії і автопригоди – пишіть motsnyi1976@ukr.net, телефонуйте 0500649414 або 7-12-80, зустрінемось, поспілкуємось, а може й проїдемося😉