Новини Краснопільщини

ЯК ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ, СЕЛИЩНА РАДА ТА ПЕРЕВІЗНИК ВИРІШИЛИ ПРОБЛЕМУ ТРАНСПОРТНОГО СПОЛУЧЕННЯ

Вже звична картина – десятки людей із сумками збираються у визначений час в одному
місці біля приміщення Краснопільської селищної ради, що на Сумщині. Кожен приїхав сюди у
своїх справах і зі свого села громади. А об’єднує їх, кажуть селяни, одна біда: із початком повномасштабного вторгнення російських військ автобуси, що з’єднували села із містом, ходити перестали.

СЕЛА, ЯК ОСТРОВИ, А СЕЛЯНИ – ЯК РОБІНЗОНИ
Наразі населення Краснопільської ТГ становить 17,7 тис. осіб, (вісім тисяч з яких проживають в селищі Краснопілля, одна тисяча – в селищі Угроїди) 8,7 тис. осіб – сільське населення, якому треба їздити до адміністративного центру. Комерційне автобусне транспортне сполучення між населеними пунктами громади майже відсутнє.

До війни до кожного населеного пункту громади курсували рейси місцевих приватних перевізників.
Можна було дістатися з віддалених сіл до Краснопілля, і вже звідси поїхати у справах до Сум, – розповідає нашій газеті секретар Краснопільської селищної ради Ірина Василівна Юхта. – Війна внесла свої корективи і в сферу пасажирських перевезень. Люди втратили можливість отримувати повноцінні послуги на території центральної садиби, як то адміністративні в місцевому ЦНАПі, медичні, придбати ліки, продукти харчування тощо. Місцеві перевізники під час окупації рейсів не здійснювали, а після деокупації виникли проблеми з пальним, яке було тоді у дефіциті, а коли з’явилося, то подорожчало майже удвічі.

За словами секретаря селищної ради, тоді вона особисто проводила перемовини з місцевими перевізниками щодо відновлення рейсів до віддалених сіл громади, і поступово автобуси почали курсувати, хоч і не до всіх населених пунктів. Та через здорожчання пального маршрути стали нерентабельними і перевізники від них відмовилися. Жителі громади закидали селищну раду зверненнями і скаргами.

Тому постало питання іншого способу організації пасажирських перевезень з віддалених населених пунктів до центру громади та у зворотному напрямку. Так виникла програма «Соціальний автобус».
Проблему вирішили спільно селищна рада, місцевий перевізник та громадська організація. Як результат, мешканці Краснопільської громади з 27 березня 2023 року отримали змогу користуватись соціальним транспортом від гуманітарної місії «Проліска». Автобус допомагає тепер мешканцям віддалених населених пунктів дістатися лікарень, аптек, магазинів, скористатися адміністративними послугами, відвідати банківські установи та розв’язати інші нагальні питання.

До речі, саме кореспонденти «Перемоги» були пасажирами перших рейсів до деокупованих населених пунктів громади, та й зараз для нашої газети соціальні рейси – справжня знахідка, бо ними кореспонденти можуть виїздити до прикордонних населених пунктів в пошуках цікавих тем для своїх публікацій.

Є МІСЦЕВИЙ ПЕРЕВІЗНИК, Є ТРАНСПОРТ, А ГОЛОВНЕ – Є ПОПИТ НА СОЦІАЛЬНІ РЕЙСИ

У травні минулого року по Краснопіллю росіяни вдарили ракетами, зруйнувавши десятки будинків. Тоді ГО «Проліска» запропонувала свою допомогу у вигляді будівельних матеріалів власникам пошкодженого житла, – розповідає Ірина Василівна Юхта. – В ході спілкування дізналися, що «Проліска» може надавати громаді й інші послуги, в тому числі з перевезення пасажирів.

Звичайно, нас ця пропозиція дуже зацікавила – вхопились за неї, як за рятівну соломинку.
За словами секретаря селищної ради, справу не стали відкладати на потім. Працівники відділу ЖКГ селищної ради вивчили маршрути, де немає комерційних перевезень – на той час це були населені пункти Тур’я, Осоївка, Чернеччина, Хмелівка. Паралельно координатори «Проліски» теж моніторили маршрути, шукали місцевого перевізника, готового здійснювати ці рейси.

Отримавши відповідний лист від селищної ради, громадська організація провела певні тендерні процедури і на сьогодні вже майже чотири місяці безкоштовні рейси курсують до цих населених пунктів.

-За умовами ГО ,,Проліска” соціальні рейси запроваджують, якщо до населених пунктів немає рейсів приватних перевізників. Ми самі проїхали усіма маршрутами, моніторили ситуацію, визначились з перевізником, який виграв конкурс. Будемо сподіватись, що співпраця
з Краснопільською громадою буде тривалою, – коментує Світлана Алещенко, координаторка гуманітарного центру.

СПІВПРАЦЯ СПРАВДІ РОЗВИВАЄТЬСЯ

-Коли затверджували план евакуації жителів прикордонних населених пунктів в разі надзвичайних ситуацій, пов’язаних з постійними обстрілами, постала проблема із недостатньою кількістю відповідного транспорту в громаді. Знову звернулись з листом до ГО «Проліска», і нам погодили надання транспорту в разі виникнення такої необхідності, – каже Ірина Василівна Юхта.

Дмитро Сісько – старший асистент проєкту «Шлях до безпеки та послуг, транспортне забезпечення та підтримка колективних центрів» – один з представників центрального офісу Гуманітарної місії «Проліска», займається організацією соціальних перевезень до населених пунктів, які розташовані вздовж лінії бойових дій та на деокупованих територіях, де не функціонує регулярний громадський транспорт. За його словами, таких маршрутів вже більше 80 по Україні, і це не лише пасажирські перевезення, а й організація медичної та іншої евакуації.

Наші координатори постійно проводять аналіз вже діючих соціальних маршрутів на території Краснопільської громади, що здійснюються в рамках проєкту «Шлях до безпеки та послуг, транспортне забезпечення та підтримка колективних центрів» за підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF). Вивчають думки пасажирів щодо зручності розкладу рейсів, – коментує нашій газеті Дмитро. – Ми зацікавлені у співробітництві, маємо можливість запускати нові маршрути. Головне, щоб був транспорт, готовий перевізник, бо рейси виконуються на територіях громад, що розташовані біля лінії розмежування. В Краснопільській громаді все це є, а головне є попит на ці рейси. Тож будемо й далі співробітничати.

РЕЙСІВ ЗБІЛЬШИЛОСЬ, ДОВЕЛОСЬ ЗАПРОШУВАТИ НА РОБОТУ ЩЕ ОДНОГО ВОДІЯ

Про соціальний автобус нашої громади газета писала вже неодноразово. Адже приватний перевізник Микола Биченко вважає її «фартовою» і запрошував наших кореспондентів у перші рейси. Він каже, що тема з соціальними рейсами не така вже й нова, її активно застосовують в багатьох містах і громадах України. Але на Сумщині на свою ініціативу чув раніше лише відмовки, а то й відверте глузування від колег-перевізників,мовляв, ідея ця мертвонароджена.

-Це могло стати спільним проєктом Краснопільської селищної ради та перевізником ще до війни – коли місцева влада фінансує придбання палива, а перевізник – амортизацію і заробітну плату водію, – розповідає Микола Миколайович Биченко. – Я навіть встиг до війни двічі «накатати» такий маршрут до Бранцівки, крайній був 23 лютого 2022 року, а 24 почалась війна, обстріли. А взагалі подібні проєкти добре прижились у сусідній Тростянецькій ОТГ, на Полтавщині, Тернопільщині,
в інших регіонах України. Тепер завдяки Громадській організації «Гуманітарна місія «Проліска», жителі сіл отримали змогу виїздити до Краснопілля. Для пасажирів проїзд безкоштовний, що теж важливо у цей нелегкий час, коли у сільській місцевості немає де заробляти. На сьогодні наша громада займає перше місце за кількістю соціальних маршрутів.

–Миколо Миколайович, а від яких чинників залежить відкриття нових маршрутів?

-Здебільшого від перевізника. Він має виправдати довіру громадської організації, заслужити добру репутацію, аби вони без сумнівів довіряли кошти. Під час кожного рейсу складається список пасажирів з особистими даними, підписом та номером телефону. Звісно правдивий, адже я не готовий ризикувати репутацією як приватний підприємець. Ще важливою є зацікавленість
сільських старостів та старостинь. Я би подумав, чи відкривати соціальний маршрут до села, у якому очільник чи очільниця не йде на контакт з перевізником. Але, зазвичай, все складається, і соціальний автобус торує дороги до нових населених пунктів. Навіть у ті, у яких дуже небезпечно через часті обстріли «доброго сусіди».

До речі, про добру репутацію перевізника. Один з координаторів гуманітарної місії, який здійснював на початку травня моніторинг соціального рейсу (а їх проводять постійно), розповів нашій газеті про такий випадок. Дорогою до одного з населених пунктів автобус раптом «заглох». Факт технічної несправності координатор мав занести до протоколу, але до місця зупинки швидко приїхав інший автобус цього ж перевізника, забрав пасажирів і доставив їх на місце призначення.
Затримка, за словами координатора, становила всього десять-п’ятнадцять хвилин.

«ТУТ БУДЕМО ЇХАТИ ДУЖЕ ШВИДКО, АДЖЕ ЯК НА ДОЛОНІ У РАШИСТІВ»
Щовівторка о шостій ранку від приміщення Краснопільської селищної ради від’їздить автобус до Тур’ї. І ось він з відповідною табличкою, усміхненим водієм Олександром Рябухою і ще свіжими слідами вологого прибирання.

–Пане Олександре, в дитинстві мріяли перевозити багато пасажирів?

Мрії з віком змінювались, але щоб водієм автобуса – не пам’ятаю, – посміхається чоловік. – Закінчив школу і вирішив стати механіком. Вступив до Роменського технікуму. Закінчив, відслужив строкову військову службу на кордоні. Згодом отримав посаду директора цегельного заводу місцевого колгоспу. Здобув вищу інженерну освіту у Сумському сільськогосподарському інституті. Дванадцять років очолював цегельне виробництво. Потім реорганізація колгоспів з усіма наслідками. Тут то доля і надала мені шанс познайомитись з професією водія автобуса, яку щиро полюбив. Доставляв
працівників до психоневрологічного інтернату у село Новодмитрівка. Але його розформували в
зв’язку з бойовими діями. Залюбки погодився на пропозицію Миколи Миколайовича перевозити людей.

За розмовами швидко долається шлях, і ось вже за вікном необроблені, заміновані поля…

-Тут будемо їхати дуже швидко, адже ця частина маршруту як на долоні у рашистів. Можна очікувати всього, – за автом підіймалась курява пилу.

-Олександре, незважаючи на запиленість доріг, прибирання автобуса є обов’язковим щодня?

– Після кожного рейсу, – сміється водій,– у мене такий принциповий керівник з цього приводу, що по інакшому ніяк. Ще не можна завантажувати салон валізами, лише ручна поклажа. Все інше – до багажника. Пасажири мають почуватись комфортно і вільно дістатись місця для сидіння. У нас із шефом таке правило.

«СОЦІАЛЬНИЙ АВТОБУС ДЛЯ НАШОГО СЕЛА, ТО НАЧЕ КОВТОК ПОВІТРЯ»
За словами Микола Биченка, з моменту, коли соціальний автобус вирушив у свій перший рейс, його послугами вже скористалось більше п’яти тисяч пасажирів. З кінця березня лише з Чернеччини до Краснопілля і у зворотньому напрямку було перевезено майже вісімсот осіб. Більше того, вивчивши звернення громадян цього населеного пункту, перевізник, спільно з ГО «Проліска», збільшив кількість рейсів до двох на тиждень. До запровадження соціальних рейсів з Чернеччиною тривалий
час автобусного сполучення не було зовсім.

За словами секретаря, наразі до селищної ради надходять схвальні відгуки від сельчан, адже вони мають змогу не лише вирішити нагальні питання у центральній садибі, а й з’їздити до обласного центру і повернутись до свого населеного пункту цим же соціальним рейсом, адже графік руху розробляли саме для зручності пасажирів.

Це важливо. Перші тижні російського вторгнення, коли російські танки йшли через Краснопільщину, навіть до обласного центру не було сполучення. Згодом його відновили. І хоча автобус курсував раз чи двічі на день, дістатися обласного центру і повернутись назад вже було можна – а от приїжджати з віддалених сіл до Краснопілля селяни змогли лише завдяки «Соціальному автобусу».

На зупинці вже в очікуванні вісім пасажирів різного віку. Всі зручно розташовані у салоні. Дотепний
жарт-привітання від водія і поїхали….

-Ми переселенці з Харкова, – пасажирка Світлана відкрита до спілкування. – Після того, що пережили на Північній Салтівці, нам Тур’я здається раєм. На наших очах багатоповерхівки складались, як карткові будиночки.

Під постійними обстрілами п’ять діб переховувались у гаражі з семирічною донечкою.
Приїздили на мамину батьківщину, де маємо спадщину бабусі як безкоштовне житло. До сільського життя швидко звикла. Навіть господарство завела. Лишень би не бомбили, а води я від колодязя принесу і дров нарубаю. Була проблема з транспортом – адже то донечку до лікарні треба у Краснопілля, до аптеки, то прикупити щось. Тепер їздимо з донечкою щовівторка, навіть просто погуляти Краснопіллям.

Зручно влаштувалась на руках у мами Надії наймолодша пасажирка, восьмимісячна Стефанія.

-Ми дуже вдячні за цей соціальний рейс, – підтримує розмову молода мама.– Важко було без транспортного сполучення з Краснопіллям. Адже поїздка до дитячої консультації вартувала 400 гривень в один бік, а на щеплення до Угроїд – 200. То ж ми насолодились можливістю подорожувати ще й безкоштовно.

Сімдесятирічна пані Ніна з села Мар’їне, до зупинки, куди прибуває соціальний автобус, має на велосипеді подолати ще сім кілометрів шляху.

-Соціальний автобус – то як промінчик для мене. Сім кілометрів здолаю, але ж тоді зможу доїхати до Краснопілля і придбати необхідні речі, продукти, ліки. Їзджу щовівторка, – каже жінка.

-Так всі вже майже рідня, – приєднується до розмови керманич, – село малонаселене, і пасажири майже постійні. Вже як хтось відсутній на зупинці – запитую, чи не запізнюється.

Радіє за односельців староста Тур’янського старостинського округу Людмила Гуцал.

-Соціальний автобус для нашого села, то наче ковток повітря. Не кожен перевізник наважиться курсувати цим небезпечним маршрутом та ще з такою кількістю пасажирів, – каже вона. – Чимало наших односельчан залишили рідне село із-за частих ворожих обстрілів. Але ті, хто залишились, мають право на отримання необхідних послуг, медичних та побутових. Дістатися Краснопілля
можна було лише на власному транспорті, який має далеко не кожен мешканець нашого села. Тепер можемо безкоштовно відвідувати центр громади.

Соціальний автобус далі прямує до села Новодмитрівка.

-Більше десятка років їздив цією дорогою. То ж знайома кожна ямка. Тут пасажирів зовсім мало, спорожніло село, – говорить з нотками суму Олександр. -Три пасажирки підтверджують сумне буття Новодмитрівки Автосполучення з Краснопіллям забезпечував шкільний автобус, який вже три роки не курсує. Мусили люди долати відстань близько десяти кілометрів пішки, зупиняти попутки, якщо пощастить.

-Дякуємо за цей рейс. Хоч і раз на тиждень, але є стабільна можливість дістатися селища, – пані Тетяна підвела підсумок гомінкої жіночої бесіди.

Останнім часом до Краспопільської селищної ради надходили численні звернення жителів Бранцівки, Михайлівки, Покровки, до яких раніше були рейси приватного перевізника, але курсували вони нестабільно. Селяни хочуть, щоб і до них їздив саме соціальний рейс.
Переговори влади громади з ГО «Проліска» та перевізником були успішними – і днями перші соціальні рейси вирушили до цих населених пунктів.

ДОВІДКОВО: Команда «Проліски» запустила понад 80 соціальних маршрутів по 6 областях, якими користуються жителі 267 населених пунктів, де мешкає понад 60 тисяч людей. Саме у Сумський області працює 10 маршрутів.
«Проліска» продовжує працювати над збільшенням кількості соціальних маршрутів для мешканців віддалених селищ без доступу до інфраструктури. Усі соціальні перевезення здійснюються “Проліскою” за підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF) Управління ООН з координації гуманітарних справ /OCHA Ukraine.
І.ЗАГОРУЛЬКО.
О.МОЦНИЙ.

ГАЗЕТА “ПЕРЕМОГА”

КІЛЬКІСТЬ СОЦІАЛЬНИХ РЕЙСІВ У КРАСНОПІЛЬСЬКІЙ ГРОМАДІ ЗБІЛЬШИЛАСЬ (ВІДЕО)