Вже почався третій місяць відтоді, як на Україну звалився шквал вогняної «братерської любові» сусіда-окупанта. Більше 65 діб українці тримають оборону аби захистити свій дім, свою сім’ю, свою державу від тої всепоглинаючої, всеспалюючої любові. Жителі Краснопільщини також роблять все можливе задля того, щоб Україна встояла та перемогла рф-ію.
Безмежні слова вдячності захисники України, які базуються у нашій громаді, передають кухарям, тим, хто вже протягом багатьох днів дбає не лише про їхнє харчування, а й про те, щоб хлопці-воїни відчували себе на Краснопільщині, як вдома. Бригада кухарів-волонтерів складається з семи
жінок, також вони мають ще й трьох-чотирьох помічниць, які допомагають у більш тривалих процесах – чистять картоплю, моркву, рибу і таке інше.
Перші дні, коли треба було харчувати наших воїнів кухарям довелося сутужно, бо продуктів, з яких можна приготувати щось справді смачне та поживне не мали. Тож жінки несли все, що могли з дому – смалець, олію, капусту, моркву.
Не залишилися байдужим до звернення кухарів про допомогу молоде подружжя підприємців-краснопільчан, які за першим проханням надали олії, борошна та інших продуктів, а також працівники одного з магазинів Краснопілля.
Д і з н а в ш и с ь про проблеми з харчуванням, а к т и в і з у в а л и с я жіночки-пенсіоерки. Вони по всьому Краснопіллю збирали кошти, за які пізніше придбали аптечки, дощовики,
рукавиці, чоботи і т.ін. Крім того бабусі-волонтерки приносили з дому та збирали по оселях небайдужих жителів яйця, борошно, мед, олію, сіль, а також передали зібрані гроші, щоб на Великдень захисники змогли посмакувати ковбасою, сиром, цукерками, окрошкою та іншими смаколиками.

“На даний час продовольства достатньо. З нашої церкви привезли консервацію, картоплю, що раніше збирали краснопільчани. Звісно, Краснопільська селищна рада також передає гуманітарну допомогу. Це м’ясо, борошно, квашена капуста та інше. Зараз військові нас забезпечують м’ясом, рибою, цукром, миючими засобами, взагалі усім, що ми просимо. ЗСУ завезли крупи, тушонку, борошно. Місцеві жителі дуже допомагають, є в нас люди, які готові віддати останнє, аби тільки нагодувати свою армію. От, наприклад, мама, яка сама виховує двох дітей, принесла продукти і повідомила, що її брат також на війні, йому теж готують і дбають про нього, тому надіслав
грошей і сказав неодмінно допомагати чим можливо. Тож і ми намагаємося харчувати воїнів по-домашньому, так, щоб вони були задоволені, мали гарний настрій, – розповідають кухарі.
Дуже хочемо подякувати багатьом жителям Чернеччини, це настільки щедрі і добрі люди. Коли чернеччани підвозили продукти, а вони це робили вже декілька разів, спілкуючись з ними, ми говорили, що вже все є, вже достатньо, але почули у відповідь: Ми пережили окупацію,
знаємо, що це таке, тому допомагатимемо нашим захисникам скільки зможемо.

Вони одні з перших, хто привіз молоко, сир, м’ясо, яйця, крупи, консервацію, а на Великдень напекли та зібрали величезну кількість пасок, більше 300 штук пирогів, 600 яєць. Кожного дня до їдальні завозить хліб Краснопільський хлібозавод, крім того до Великодня його працівники
випекли для захисників 200 пасок.

Вся Великодня випічка для військових освячена, – не приховуючи захоплення діляться кухарі.
Готувати обіди нашим захисникам ми готові до самої Перемоги. Деякі з краснопільчан, які зараз знаходяться за кордоном, теж долучаються до допомоги нашим Збройним Силам. Нещодавно ми
отримали посилку з Польщі, яку відправники просили передати захисникам України, що ми з радістю і зробили, – розповідає кухар-волонтерка Олена.
Допомагаємо військовим чим можемо. Так захисники звернулися із проблемою – де можна попрати верхній одяг, тож ми, за можливості, забираємо їхні речі додому, перемо.
Дехто з працівників нашого закладу, які не задіяні у приготуванні їжі, також допомагають
у цій справі, без зайвих питань, просто забирають речі, а на другий день приносять чистий і сухий одяг. Ми робимо це не для того, щоб похвалитися, а тому, що ми поважаємо наших захисників і хочемо, щоб вони не лише гарно харчувалися, а відчували дійсно справжню турботу.
Ці жінки працюють майже без вихідних, іноді їм буває фізично тяжко, але кажуть, що емоційно та психологічно так легше, робити те, що може наблизити нашу країну до перемоги.
А нещодавно довелося бачити, як хлопчик, який просто катався на велосипеді, побачивши військових, спеціально під’їхав до них привітатися, та сказав: «Слава Україні!» Як підбадьорило українських бійців сказане малим школярем, словами не передати.
Тож, коли немає можливості допомагати матеріально чи фізично нашим захисникам, не думайте, що ви нічого не можете, просте вітання і ви вже зробили їхній, а можливо і свій день кращим.
Не забувайте дякувати нашим воїнам, які стали на захист України, за те, що вони кожної хвилини ризикують своїм життям заради миру та майбутнього нашої держави.
Все буде Україна! Все буде Перемога!
О.КИСЛЕНКО
Газета “Перемога”