Десятиліттями радянський режим намагався всіма доступними засобами знищи- ти національну ідентичність українців та ін- ших поневолених націй, що потрапили до «в’язниці народів». Депортації, голодомо- ри, політичні репресії, знищення історич- них і культурних цінностей та інші численні злочини тоталітарного режиму системно знищували пам’ять про національну іден- тичність.
На місці зруйнованих церков, історичних та культурних пам’ятників, виростали нові монументи тоталітарного режиму. У кожному населеному пункті рано чи пізно з’являвся Ленін чи Сталін або ще якийсь герой «комуністичної революції».
Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» розставив крапки над «і».
Завдяки Закону з’явилась змога остаточно прибрати з українських вулиць та площ пам’ятники авторам репресій.
Разом із кореспондентом АрміяInform Володимиром Загребельним ми відвідали «Меморіальний
комплекс у Спадщанському лісі» на Сумщині, де пам’ятники тоталітарного періоду зайняли свої законні місця в експозиції музею.
ПАРК ТОТАЛІТАРНОГО ПЕРІОДУ
— Зі здобуттям Україною незалежності в 1991 році тоталітарні пам’ятники продовжували височіти
на вулицях та площах українських міст. Де-не-де їх демонтовували, проте робилося це мляво. Каталізатором процесу переосмислення радянського періоду історії України стала російсько-українська війна, що розпочалася на початку 2014 року, — розповідає завідувач Музею зброї та військової техніки у Спадщанському лісі Ігор Скокунов. — У нас усе розпочалось у лютому 2016 року з перенесення до Спадщанського лісу пам’ятника леніну, який був розташований на центральній площі Путивля. З часом музейні фонди поповнили пам’ятники з інших
регіонів України, демонтованих у процесі декомунізації, які стали основою експозиції.
Завідувач Музею «Парк тоталітарного періоду» Ілля Денисенко від початку широкомасштабної
агресії російської федерації захищає Україну в лавах Збройних Сил України.
У країнах Східної Європи, які після закінчення Другої світової війни потрапили у лещата радянського режиму, є позитивний досвід створення музеїв тоталітарної епохи. Це — парк «Грутас» у Литовському місті Друскінінкай, музей «Мементо» в середмісті столиці Угорщини, музей соціалістичного мистецтва в Софії та інші. На теренах України «Парк тоталітарного періоду» у Спадщанському лісі став першим.
Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського)
тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» забороняє розміщення
зазначених пам’ятників у відкритому публічному просторі, як-от вулиці або площі. Водночас закон
передбачає можливість експонування їх у музеях.
ОСТАННЄ ПРИСТАНИЩЕ
Експозицію музею згуртовано у дві тематичні частини. Перша — це засновники ідеології комуністичного режиму: Карл Маркс, Ленін, Сталін. Друга частина складається з радянських воєначальників, як-от Котовський, Щорс, Фрунзе, Федько, Чапаєв, а також «Пам’ятник борцям за радянську владу».
Широко представлені пам’ятники найближчим соратникам леніна та сталіна, особам,
які обіймали найвищі посади у радянській державі: Жданов, Кіров, Куйбишев, Калінін, Постишев, Дзержинській та інші. Більшість із них мали безпосередній стосунок до трагічних подій в Україні
першої половини ХХ століття: масових репресій, радянської окупації, колективізації, голодоморів та інших.
— Метою створення цього музею, власне, й було формування сучасного, науково обґрунтованого погляду на радянську епоху теперішнього та прийдешніх поколінь Українців, — наголошує Ігор Сокунов.
БА, ЗНАЙОМІ ФІГУРИ…
Розмову продовжує Н.Калініченко.
-В цьому парку я зустріла «старих знайомих», які десятками років «прикрашали» наші міста і села.
Це і пам’ятники Кірова та Леніна з Ганнівки Вирівської, один з Іллічів з Ворожби.
Несподівано зустріла давніх знайомих – трійку комсомольців, яких багато років зустрічала на перехресті траси Конотоп-Улянівка.
Величезним здивуванням стала назва цього пам’ятника, який, виявляється, називається
«Пам’ятник радянсько-китайській дружбі».
Після публікації цього фото і назви на своїй сторінці у соцмережі багато жителів Сумщини були
здивовані і почали обговорювати історію цього пам’ятника.
Сумський краєзнавець Андрій Мозговий опублікував фото того ж пам’ятника, який раніше стояв біля заводоуправління Фрунзе до початку 70-х років. Тоді він називався «Пам’ятник радянським
комсомольцям». До речі, один із комсомольців – у вишиванці, а інший – має скуласте обличчя і трохи нагадує чоловіка зі сходу. Дівчина-комсомолка традиційно впевнено дивиться вперед і тримає в руках сніп із колоссям.
Як пам’ятник опинився на конотопській трасі і звідки взялась «китайська дружба» – одна з історичних загадок.
Місцеві жителі доглядали пам’ятник, скошували траву, пофарбували його та на прапор прилаштували тризуб.
Втім, ці заходи не врятували пам’ятник від декомунізації. Тепер ця трійка стоїть у музеї.
Окрім цієї ностальгічної зустрічі, здивували й інші експонати цього музею, точніше, їх географія.
Приміром, яке відношення мав Чапаєв до села Матвіївка Котельвенського району чи Щорс до села
Ярославець Кролевецького району. А чи знав Дибенко про існування села Сміле в Роменському
районі чи Димитров – про село Лучку на Липоводолинщині…
Яких тільки «дєятєлєй» ми не зустріли в цьому парку.
Рекродсмени – Іллічі. Їх там до пів сотні. І стоять вони там, і сидять, і з дітьми, і з книгою… І в
повний зріст. І одна голова… Багато там Марксів і Енгельсів. Ну і всілякі там Постишеви, Кірови, Калініни… Є ще один Ілліч – Брєжнєв. Багато безіменних колгоспників, робітниць чи просто комсомольців.
Втім, більше про ці пам’ятники розповідає вказівний знак на вході, де перераховані всі ці диктатори
і кати українського народу, про кожний експонат – дуже детально.
Буде нагода – обов’язково відвідайте цей парк.
За словами Ігоря Сокунова на сьогодні Меморіальний комплекс чекають трансформації, метою яких є продемонструвати теперішньому поколінню українців реальну історію, позбавлену
численних нашарувань елементів радянської пропаганди, що викривляли погляд на реальний стан
речей.
Фото В. ЗАГРЕБЕЛЬНОГО, Н.КАЛІНІЧЕНКО
Газета “Спільнопілля”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
👍
🧐
[…] Газета «Спільнопілля». […]