Для тисяч українців, які живуть у прифронтових зонах, ранок починається не з дзвінка будильника, а з телефону – перевірити, чи безпечно сьогодні. Чи можна везти дітей до школи. Чи є загроза обстрілів. Від цієї інформації залежить виживання.
Восени 2025 року Національна спілка журналістів України (НСЖУ) провела масштабне дослідження в восьми областях, що межують із зоною бойових дій або були деокуповані: Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській. Опитано 400 мешканців, щоб зрозуміти їхні найважливіші інформаційні потреби.
«Для нас війна не десь там, а ось тут, на відстані простягнутої руки, і ми маємо бути готовими до будь-якого розвитку подій», – це цитата від мешканки Чернігівщини, яка якнайкраще описує стан людей, що живуть біля лінії фронту.
Коли респондентів запитали, які новини їх цікавлять найбільше, відповідь була однозначною: безпекова ситуація у власному регіоні є найважливішою темою для майже 79% опитаних.
Проте, коли мова зайшла про те, яких новин має бути більше, виявився парадокс: про війну в Україні загалом, на думку людей, пишуть достатньо. А ось про те, що коїться за кілометр від дому – про безпекову ситуацію у власному селі чи місті – інформації бракує.
«Важливіше те, що трапляється тут і зараз, щоб при необхідності люди могли швидко зорієнтуватися», – каже 20-річна бариста з Харківської області.
Дослідження підтвердило: мешканці прифронтових територій не шукають розважального контенту, щоб «втекти» від війни. «Для мене всі теми, окрім війни, зараз на задньому плані», – пояснює працівниця ІТ-сфери з Донеччини. Водночас, люди потребують збалансованості, а не лише «жахів»: «Негативної інформації вистачає, хочеться позитиву», – зауважує вчителька із Запоріжжя.
У світі, де понад 92% мешканців прифронтових територій отримують інформацію через соціальні мережі та месенджери, відрізнити правду від брехні стає критично важко. Для багатьох це вимушений вибір, адже після обстрілів часто не працює телебачення чи радіо.
Парадокс у тому, що хоча майже всі користуються соцмережами, довіряють їм не сліпо. Лише 4% опитаних повністю довіряють месенджерам, тоді як майже 70% довіряють вибірково.
Люди виробили власні критерії перевірки, де ключовим чинником довіри є особи, безпосередньо пов’язані з армією.
«Довіряю перевіреним акаунтам, які ведуть реальні люди, що або тісно пов’язані з фронтом, або безпосередньо на передку», – ділиться охоронець з Чернігівщини.
Тривожна тенденція: 63% респондентів зіткнулися з дезінформацією. А майже третина взагалі не змогла відповісти, чи стикалися з фейками, бо вже не розуміють, де правда, а де брехня.
У цьому інформаційному хаосі традиційні медіа, особливо місцеві газети, зберігають високу довіру. 31% респондентів назвали газети серед джерел, яким довіряють найбільше. Це третій результат після соцмереж та інтернет-сайтів, причому довіра до газет за останній рік навіть зросла.
Люди пояснюють це відповідальністю: «У газеті текст не можна швидко замінити або виправити, тому журналісти газет несуть більшу відповідальність», – каже 65-річна пенсіонерка з Донеччини.
Один із респондентів влучно сформулював відмінності: «Соцмережі – оперативні. Сайти трішки повільніші, але більш точні. Газета – максимум точності, але раз на тиждень». У світі швидкої інформації газета стає острівцем надійності, бо за матеріалом стоїть журналіст з ім’ям, редактор і юридична відповідальність.
Мешканці прифронтових територій потребують не лише новин про обстріли. Понад 42% цікавляться змінами в законодавстві: мобілізація, пільги, компенсації за зруйноване майно.
«Останнім часом впроваджується багато змін, про які не встигають вчасно та коректно інформувати», – наголошує соцпрацівник із Дніпропетровщини.
Третина опитаних хоче читати більше розповідей про земляків-воїнів («Хочу читати про земляків-героїв», – Сумська область), а також теми медицини, здоров’я та історії рідного краю. «Якщо не знати історію рідного краю, то не буде в нього майбутнього», – переконана культпрацівниця з Донеччини.
Саме ці теми повноцінно висвітлюють місцеві медіа, які знають своїх героїв і потреби громади.
Восени 2024 року НСЖУ оголосила про підтримку прифронтових газет – видань, які продовжують працювати під обстрілами, без світла та часом без приміщення редакції, зокрема, у Сумській, Запорізькій, Харківській, Херсонській, Чернігівській, Дніпропетровській, Донецькій та Миколаївській областях.
Фінансова підтримка від шведських видавців – це визнання того, що локальна газета на прифронтових територіях – не розкіш, а необхідність.
Дослідження НСЖУ довело: місцеві газети – це частина критичної інфраструктури. Вони так само важливі, як вода чи зв’язок. Коли йдеться про виживання, інформація стає не менш важливою за хліб, адже від неї залежить, чи встигнеш до укриття, чи отримаєш допомогу.
Підтримка місцевих медіа – це інвестиція в безпеку громад, в інформаційну стійкість країни та в майбутнє після перемоги, щоб «кожну громаду, кожне село, кожне місто було почуте».
За матеріалами: НСЖУ
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
