Тетяна Дудіна – корінна осоївчанка. Зростала дівчина у дружній, щасливій родині. Батьки пані Тетяни у любові та злагоді прожили більше півстоліття у парі і є взірцем подружжя для жінки. Дороги юності привели Тетяну до міста Суми, де дівчина здобула освіту медичної сестри. Найбільшу частину своєї професійної діяльності жінка віддала спеціалізованому закладу для людей похилого віку.
-Неймовірно тяжка праця, – згадує пані Тетяна. – Потрібен особливий підхід та терпляче ставлення до кожного з людей поважного віку. Всім хотілось допомогти, а безпомічність перед нещадним часом доводила до відчаю. За покликомм душі турботі про літніх людей я присвятила два десятки років свого життя.
Тетяна Дудіна – корінна осоївчанка. Зростала дівчина у дружній, щасливій родині. Батьки пані Тетяни у любові та злагоді прожили більше півстоліття у парі і є взірцем подружжя для жінки. Дороги юності привели Тетяну до міста Суми, де дівчина здобула освіту медичної сестри. Найбільшу частину своєї професійної діяльності жінка віддала спеціалізованому закладу для людей похилого віку.
Сьогодні пані Тетяна перебуває на заслуженому відпочинку. Облишивши міську метушню, знову оселилась у колисці свого дитинства, у рідному домі, де народилась і зросла. Вона ретельно оберігає у ньому затишок та докладає руки для окраси рідних стін.
-Першим відійшов у вічність тато. Туга була неймовірна… Але коли померла мама, то здавалося, що життя не має продовження. Саме тоді я взялася за голку та бісер. Це сталося три з половиною роки тому. Спершу були невеликі картини. Ось іменна іконка для сина «Ігор-Переможець». Вона для
мене має особливе значення, адже син зараз захищає нашу країну від руського окупанта. За волею його бабусі, а моєї мами, ця садиба і будинок належить саме Ігорю. Я маю зберегти спадщину, то ж і оселилась тут. Щоб по Перемозі син повернувся у власне доглянуте домоволодіння. – Жінка пишається родинною реліквією на стіні.
– Цю картину, під назвою «Києво-Печерська Лавра», моя бабуся принесла із самого Києва. А я бісером створюю вже свою, нову історію.
Майстриню у її захопленні підтримує чоловік Володимир. Після завершення роботи на полотні саме він займається організацією обрамлення, що надає завершеного вигляду роботі.
-Загальну кількість вишитих мною картин я не знаю, – продовжує розповідь пані Тетяна. – Але жодної зних не виставляла на продаж. Я можу подарувати клубу, бібліотеці, храму чи людині,
але не можу своє захоплення перетворювати в бізнес.
-Натюрморти, ікони, квіти, «Молитва матері». Роботи різного змісту та напрямку. Чим надихається майстриня перед початком роботи?
-Я можу обрати майбутню картину безпосередньо у крамниці, де продаються матеріали для рукоділля, з першого погляду. Можу шукати задуману тему в інтернеті і довго не знаходити. Зараз у
задумці велика картина з парою вовків. Я у пошуках заготовки, поки завершую жовті тюльпани у глечику.
Краса неймовірна – бісеринка до бісеринки, тони, напівтони, тоненька голка у вправних руках майстрині. У сільському побуті не просто викроїти час для творчості.
-Я вже не можу довго не вишивати, – каже пані Тетяна про розпорядок дня. – Коли прокидаюсь
рано вранці, від поганих думок рятує вишивка. Пізно увечері позитивного настрою на ніч теж додають яскраві бісеринки. Робота з голкою позбавляє мене навіть головного болю. Концентруєш увагу лише на роботі та позитивних думках. Робота копітка, але якщо маєш бажання, мрію, то бісеринки лягають гладенько, рівненько. Та і сама тканина до рук така лагідна, якщо справа тобі до душі…
І. ЗАГОРУЛЬКО, газета “ПЕРЕМОГА”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
Дуже зворушлива історія! Пані Тетяна – справжня майстриня, талановита і щира людина. Її роботи – це справжні шедеври, які вражають красою і майстерністю.
Вишивка бісером – це не просто хобі, це справжня терапія для душі. Чудово, що пані Тетяна знайшла в цьому захопленні розраду і сенс життя.
Історія пані Тетяни надихає. Її стійкість, сила духу і віра в краще заслуговують на захоплення.
🫶
Загальну кількість вишитих мною картин я не знаю” – Це говорить про те, що пані Тетяна не женеться за кількістю, а творить з душею. Для неї головне – це сам процес творчості і ті емоції, які він їй дарує.
Згоден з вами, щиро! Немає нічого ціннішого за твори, створені з душею і любов’ю. Коли людина не женеться за кількістю, а творить заради задоволення, це відчувається в кожному стежку, в кожному кольорі.
Саме такі роботи, наповнені щирими емоціями, мають справжню силу зворушувати серця і дарувати людям тепло.
Варто також зазначити, що творчість – це не лише про результат, а й про сам процес. Це можливість пізнати себе, розкрити свої емоції та поглянути на світ по-новому.
Тож хочу щиро подякувати пані Тетяні за її чудові роботи, які дарують нам не лише красу, а й заряд позитивних емоцій.
Бажаю їй й надалі творити з натхненням і радувати нас своїми витворами!
Тут подивишся на цю красу,і то серце радіє, а як же приємно людині, яка цю красу створює
Та і сама тканина до рук така лагідна, якщо справа тобі до душі…” – Ця фраза чудово передає те відчуття любові і ніжності, з яким пані Тетяна ставиться до своєї роботи
Неймовірна Краснопільщина!