Новини Краснопільщини

30.07.2024

221

Люди

Іван, з псевдо Дизель: ВОЇН, ЯКИЙ ДЗВОНИТЬ У СЕРЦЯ

Народився чоловік 18 січня 1979 року в Івано-Франківську. Все життя мріяв бути військовим або прикордонником. Натомість працював будівельником, зокрема в Італії.

Коли відбулося військове вторгнення 24 лютого 2022 року, у березні , не вагаючись, у пішов захищати Батьківщину. Воював під Авдіївкою у 110-й бригаді. Учасник бойових дій. Має нагороду. Був поранений.

Все , що мені розповів Іван, я пропустила через себе. Хотілось більше розкрити його характер, але то краще зробити у прозі. Цікавий факт, що у селі його діда Журавеньки на Івано-Франківщині, де воїн часто бував, є дзвіниця , збудована 1832 року. На її брусі значиться, що її збудував Майстер Петро Ільків. Можливо, це його прародич. Я про це прочитала в Інтернеті. А Іван навіть цього не знав, коли на свята дзвонив для всього села.

У 2023 році отримав нагороду “За оборону України”

Дуже переживає за побратимів, з якими воював на передовій, бо їхні ряди помітно рідіють.
Цей вірш – подяка, шана і захоплення всіма воїнами, які боронять нашу країну.

І знов наснилось дідове село…
Вертепні співи… Великодні дзвони…
Розбамкалися, заглушивши дрони.
– До служби! – аж у вухах загуло.

У сні – дзвонар, а у житті – стрілець.
У грудях серце билом калатає.
Занадто часто нині прилітає.
Чи пронесе, чи вже отут кінець?

В окопах третій рік. Де мій кураж?
Думки звіряю страхові липкому:
не хочеться лишитися самому,
коли поцілить ворог у бліндаж.

– Допоки є набої і живі,
пліч-о-пліч биймось, Каменю і Чорний!
– Прикрий, Ведмедю, ти у нас проворний!
– Пригнися дужче, Боцмане, в траві!

Молюся Богу, щоб відвів біду…
Навиліт куля – несмертельна рана!
Звалить непросто Дізеля Івана.
Я з вами, хлопці! Я не підведу!

21.05.2024

(С) Богдана Гусак

Газета “Спільнопілля” (Перемога Краснопіллі. “Білопільщина Білопілля)