Сьогоднішня бджолина імперія Олексія Скрипаленка, що розмістилась на міжрайонному кордоні неподалік Краснопілля, розпочалася тридцять років тому з двох роїв.
-Мав неймовірне бажання завести пасіку. Ставляв пастки і врешті спіймав, – розпочинає історію пасічник. – І ось за тридцять років маємо вже понад триста сімей. Дбаємо про це медове господарство вже удвох із сином. Звісно, розвести велику кількість бджолосімей, то не є роблемою. Набагато важливіше забезпечити пасіку якісним доглядом. А для цього необхідно любити цю справу.
Коли у мене запитують поради щодо заняття бджільництвом, то я завжди відповідаю, що не варто підходити до пасіки, як до бізнесу. Не варто чекати швидких прибутків. В першу чергу треба любити бджолу та цінувати її працю. Лише тоді вона віддячить щедрим медоносом. І лише тоді, з часом,
пасіка може стати бізнесом та фінансовою підтримкою для господаря.
Окрім меду ми займаємось матководством. Власне, це і було пріоритетним напрямком нашої пасіки. Надсилали молоду бджолу Української степової породи по всій Україні. Але з початку
війни попит значно зменшився. Адже і покупці у нас були, більшістю, з Донеччини.
-Чи керувався син Вашими порадами?
-Бджільництвом я зайнявся до його народження. То він у мене виріс на пасіці. Років у два він пожалів бджолу, яка упала у мед. Щоб її врятувати, малюк вирішив її облизати. Звісно, отримав жало, але це не зупинило хлопця. Продовжував хвостиком за мною по пасіці порядкувати. У п’ять років, коли вже підріс, щоб заглянути у вулика підбіг і говорить: «Покази матку!».
То ж вибір сина був виважений, він з дитинства знайомий з цією працею. І за професію обрав саме бджільництво. Я теж отримав відповідну освіту. Являюсь одним із засновників спілки матководів України. З 2017-року ми винаймаємо територію на островах у заповіднику Кременчуцького водосховища. Там і розмножували нашу чистокровну Українську степову бджолу.
–Наскільки важливо зберегти породу саме Української степової?
-Саме ця порода найбільш пристосована до нашої місцевості. Вона добре працює саме на наших медоносах. А коли до нас переміщають маток з іншої місцевості, то з ними прибувають і
хвороби, до яких наші бджоли не пристосовані. Так, наприклад, якщо нашу Українську степову поселити у Карпатах, то повної віддачі в роботі вона не дасть. Бджолосім’я швидко буде виснажена.
-Пане Олексію, протягом року більше часу проводите вдома, чи все ж таки біля бджілок, саме тут, на пасіці? Чи відпочивають бджолярі взимку?
-Починаючи з ранньої весни і до глибокої осені, більшість часу працюємо на пасіці. Взимку чистимо та навощуємо рамки, аби підготуватись до наступного медоносного сезону. Так круглий рік і працюємо.
-Цей рік став не дуже вдалим для пасічників. Чи може Ваш досвід допомогти передбачити,
скільки меду можна отримати за сезон?
-Цей рік для бджолярів, я б сказав, зовсім невдалий. Передбачити кількість меду? Напевне ні…
Гарний показник, коли бджолосім’ї добре перезимували. Справа в тому, що прибутковість пасіки залежить як від культур-медоносів, так і від того, стаціонарна це пасіка, чи кочова. І може бути, що менша пасіка дасть більше меду, аніж значно більша. Та й бджоли — це таке заняття, яке потрібно любити, тут багато залежить від зацікавленості людини, яка працює і зумовлює поширення пасік саме як сімейного бізнесу. І, звісно, чимало залежить від природи.
Цього року морози позбавили нас меду з акації та і липового теж. Бувають випадки, що бджоли
гинуть від засобів, які застосовують сільськогосподарські підприємства.
А відшкодувати збитки за загиблих комах практично неможливо. Фермер, який засіває поля неподалік моєї пасіки, розуміє, що бджілки запилятимуть соняшник і «мандрує» з посівами навколо неї. Звісно ж не використовує отруйних для комах препаратів.
-У чому, на Ваш розсуд, найголовніша цінність меду?
-Мед не тільки смачний, але також має властивості зміцнення здоров’я. Мед має бактерицидну дію. 100 грам меду забезпечує організм 319 ккал. Це дає можливість, за необхідності, невеликою кількістю цього продукту наситити організм енергією. Мед, для свого розщеплення в організмі людини не потребує інсуліну і перетравлюється за дві години. Це дозволяє вживати його людям, хворим на цукровий діабет. При всьому цьому мед цінний довгим терміном зберігання. При відповідній температурі (+ 6,+10 градусів за Цельсієм) мед не втратить своїх якостей 23 роки. Мед – це цілий комплекс корисних речовин, не говорячи вже про інші продукти бджільництва.
-Пане Олексію, що бджолярі зазвичай бажають один одному?
-Раніше бажали, щоб рої роїлися, а зараз це побажання сумнівне. Можна побажати всім миру, Перемоги та гарних медозборів.
І. ЗАГОРУЛЬКО, газета “ПЕРЕМОГА”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
👍
Пасічники, неймовірні люди, майже всі філософи. Зі свято
Вдалих медоносів