Сім’я Яценків вимушена була виїхати з Краснопілля у березні 2025 року через посилення ворожих авіаударів та обстрілів селища. Родина з трьох дітей шкільного віку та трьох дорослих, один з яких людина з інвалідністю, вирушили туди, де було не так небезпечно.
«Наш будинок розташований зовсім недалеко від Краснопільської лікарні. 19 березня, коли туди падали шахеди, ми всю ніч перебували у погребі з дітьми, чоловік був на роботі в нічній зміну, він працював у ТОВ «Теплоенерго». То була жахлива ніч, прийняли рішення терміново виїздити. У нас свого транспорту немає, тому зателефонувала волонтерам ГМ «Проліска», попросила евакуювати мою сім’ю», – розповідає Ольга Яценко.
Представники гуманітарної місії «Проліска», швидко відреагували та евакуювали родину до міста Суми. Три дні Яценки мешкали у транзитному центрі для евакуйованих.
«Моя родина – це я, троє діток, мій 38-річний брат, людина з інвалідністю, він знаходиться під моєю опікою, чоловік і я. Стала підшукувати в інтернеті інформацію, де зможуть нас прийняти, телефонувала скрізь. Так потрапили сюди, у Анастасівку Роменського району 23 березня, куди нас також привезли волонтери ГМ «Проліска». Директорка місцевої школи допомогла нам, двох старших дітей швиденько перевели на навчання з Краснопільського ліцею до місцевого навчального закладу, найменша тут піде у перший клас. З дому ми з собою лише документи змогли взяти і дві торбинки, тож мешканці Анастасівки речі поприносили – подушки, постіль, каструлі, консервацію, хто чим міг, тим і допомагали. У сільській раді теж гарні люди працюють, нам швиденько допомогли документи оформити, виплати отримуємо. Чоловік поки безробітний, у селі роботи немає, стоїть на обліку у центрі зайнятості. Йому пропонували працевлаштуватися у інших населених пунктах, але немає чим добиратися до тієї роботи».
У будинку, де зараз живуть Яценки, є електрика, газу немає, вода у колодязі. У майбутньому, хату господиня має намір продавати, тож Ольга поки не знає, чи будуть їхати далі, чи залишаться у Анастасівці. Діти – найстаршій доньці виповниться у серпні 12 років, 10 років сину, найменшій донечці сім років, вже звикли до села, їм сподобалося навчатися у місцевій школі, друзів тут знайшли, переживають лише, щоб далі не довелося їхати.
«Діти часто хворіють, а син нещодавно впав, ми з ним лежали у лікарні, у гіпсі був. У Анастасівці діток багато, граються, чесно кажучи, наші діти лише тут почали відчувати, що таке дитинство. Не так, як у Краснопіллі, що й у двір було страшно вийти, стреси, вночі погано спали, у Юрчика були вуха закладені… Ой, не дай, Боже, як згадаєш… Дорослому та страшно, а дітям взагалі…Зараз трішки відійшли від стресу, підзабулося пережите, повеселіли».
«Ми купили плиту електричну, готую на ній їжу, консервую. Город тут посадили, місцеві мешканці поділилися картоплею та іншим насінням. Додому хочеться дуже, але зараз не бачу ніякого сенсу туди повертатися, а далі не знаю, як воно буде. За цей час була у Краснопіллі лише раз, земляки їхали – взяли з собою. Вдома вікна вибиті, видно, що побував хтось у будинку, з погріба банки повитягували. Хотіла консервацію вдома взяти, але брати було вже нічого».
Кілька місяців тому Яценки отримали гуманітарну допомогу у вигляді продуктових та непродуктових наборів. Ця допомога, звісно, була дуже необхідна родині. Зараз Ольга Яценко переймається початком навчального року, адже у її сім’ї троє школярів, яким треба купити все необхідне для навчання, одягти, взути. До того ж, незабаром зима, будинок має пічне опалення лише в одній кімнаті, тому тепло буде лише у ній.
«Дім великий, висока стеля, п’ять кімнат. Житлової площі нам вистачає, а поки літо, взагалі – гарно, прохолодно. Але будинок не опалюється, колишній господар зробив грубку лише в одній кімнаті, у якій мешкав. Для того, щоб було тепло у всьому будинку, треба встановлювати твердопаливний котел, люди обіцяли допомогти, труби поварити, а котел треба купити. Він коштує немалих грошей, ми його просто не в змозі придбати».
Тож звертаємося до усіх, хто має бажання і можливість допомогти родині придбати твердопаливний котел, або ж виділити частину коштів на його купівлю, зробити цей шляхетний вчинок. Яценки не відмовляться від такої допомоги і будуть щиро за неї вдячні.
Ольга Кисленко, газета «Перемога»
Матеріал підготовлений за підтримки Української Асоціації МедіаБізнесу завдяки фінансуванню від “Українського Медіа Фонду”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
[…] Джерело:https://krasnews.com.ua/lyudy/olga-yaczenko-nashi-dity-lyshe-tut-pochaly-vidchuvaty-shho-take-dytyns…26.07.2025ЛЮДИОльга Яценко: Наші діти лише тут почали відчувати, що таке дитинство […]