Новини Краснопільщини

14.07.2024

427

Культура Люди

ТАНЦІ, ЯК АНТИСТРЕС

«Перемога» №16 за 22 лютого 1997-го року. Впізнаємо відому нині у Краснопіллі, улюблену дітьми та більш дорослими танцівниками та танцівницями керівницю гурту «Step-aerobika» Ірину Лютенко. На фото 27 річної давнини жінка себе впізнає і щиро посміхається. Але самого заходу, а то був виступ у рамках творчого звіту учасників художньої самодіяльності Ряснянського сільського будинку культури, не пам’ятає. Занадто було тоді насичене творче життя юної Ірини. Адже вона з дитинства мріяла стати танцівницею.

Танцюю, скільки себе пам’ятаю, – не заглиблюючись у роки розповідає Ірина.
– Вже у підлітковому віці моє бажання танцювати підсилилось метою мати гарну фігуру. По закінченню Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів я вступила до Сумського вищого училища мистецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського на відділення хореографії.

Навчання було цікавим, а студентське життя яскравим. Час навчання швидко минув. Повернулась до рідного Краснопілля у свій ЦДЮТ вже викладачкою. Були у мене і приватні уроки для дорослих більш фізкультурного напрямку. А зараз працюю більше з дітками.

–Пані Ірино, від чого пішла назва Вашого сьогоднішнього колективу «Step-aerobika»? Якого віку його учасники?

-Після декретної відпустки я поверталась до занять. Чоловік виготував мені степи, це такі східці. Звідси і прийшла назва гурту. У колективі загалом налічується 60 танцівників і танцівниць. Вік від 4-5 рочків до підлітків 14-15 років. Вони розділені за віковими категоріями.

-У соцмережах не можна недооцінити активність «Step-aerobika». Але ж війна внесла свої корективи у життя колективу?

-Звісно, життя всього колективу, як і кожного з нас, змінилося після 24-го лютого 2022-го року. Спочатку нас віддалила пандемія – заняття стали дистанційними, але не було такого страху. В умовах війни ж психіка людини перебуває в постійному напруженні – це може спричинити панічні атаки, істерику та інші реакції. Важливо, що танці можуть допомогти позбутися стресу й підняти настрій. Не важливо, танцюєш ти у своїй вітальні чи у балетному класі.

Учасники «Step-aerobika» закохані у танець і тому вони жадають все нових і нових ідей. Завдяки їхньому ентузіазму у моїй голові замість страху та дурних думок лунає музика для нашої майбутньої композиції.

Зараз дуже багато відеоматеріалів надсилається дітям за допомогою всесвітньої мережі. Вдома вони самостійно вивчають різні рухи та композиції. Потім ми збираємося та робимо відеозйомку роботи. Це називається «танок за годину». Дитині не потрібно по декілька місяців готуватись та чекати конкурсу, щоб побачити результат.

Ми його маємо вже на відео. Можемо побачити результат своєї роботи, свої помилки.

-До речі, яка найновіша робота у виконанні «Step-aerobika» і як виникла ідея її створення?

-Всім полюбилась нова пісня Артема Пивоварова та Klavdia Petrivna «Барабан». Тато однієї з танцівниць виготовив барабанні палички для гурту. Ми вже відзняли дві композиції з цим реквізитом. Може бути навпаки – спочатку з’являється реквізит, а потім ідея. Головне дослухатись до дітей та крокувати з ними в ногу, в ногу з часом.

-Пані Ірино, яка для Вас найкраща нагорода за роботу?

-Я дотримуюсь такого правила, що кожне заняття кожна дитина має отримати задоволення сьогодні і зараз. Дитина має бути щасливою. У неї мають сяяти очі від того, чим вона займається і цю позитивну енергію та емоції нести у люди. І світ стане добрішим та щасливішим.
І. ЗАГОРУЛЬКО, газета “ПЕРЕМОГА”