З давніх часів берегинею називали богиню, що берегла людей від усякого лиха і дарувала добро.
Згодом так стали називати жінок, які берегли і підтримували домашнє вогнище. Українки завжди славилися своєю охайністю, співучістю, надзвичайною красою, хоробрістю і високим почуттям гідності. Прикладом берегині є Наталія Юріївна Новицька.
Народилась на Краснопільщині 10 березня 1994-го року. Молода, тендітна жінка випробувала себе на міцність у різних професіях заради благополуччя своєї донечки. Вона була єдиною таксисткою у нашому регіоні і мала успіх у цій не найбезпечнішій справі, вирушаючи в дорогу з незнайомими людьми.
Виснажлива робота у Польщі теж не лякала Наталію. Саме там, ножем у серце ранила звістка про повномасштабне вторгнення росії в Україну. Новини з рідного краю щоразу перевертали свідомість: «Там мама, доня, молодший братик!». Але вагатись та боятись, то не в Наталіїних правилах…
Поверталась вона на Батьківщину 27 лютого 2022-го. Шлях пролягав через Харків. Місто саме жорстоко бомбардували: «Думка була одна – як допомогти врятуватись всім. Підміняла провідників, щоб відпочили. Людей багато було… Всі, хто був в ланцюгу поїздів, не мали вихідних», – згадує Наталія. – « Мій знайомий місяць вивозив людей. Тоді я зрозуміла, наскільки наші люди віддані країні».
Вивезла жінка з пекла війни до Польщі доньку і брата. Яскраве, мирне та щасливе закордоння припало до душі дітям. Наталії ж серце краялося за Україну. За рік жінка з дітьми повернулась на Батьківщину. Рішення поповнити однострій не змінили благання мами. Донечка Руслана не знала про наміри матусі.
«Я мала таке невтримне відчуття, що не можу стояти осторонь, маю захищати Україну. Звернулась до Краснопільського ТЦК. Мені було запропоновано посади, частини де були вакансії.
Обрала. Після медичної комісії з висновком «придатна» одягла берці – і на навчання. Ось близько двох років я вже «Відьма». За цей час зустріла свою любов…Але коханий мій загинув. Я ж продовжую захищати Україну.
Спати, якщо пощастить, вдається по 3-4 години. Маю підлеглих, обов’язки, відповідальність. Не маю тут подруг… ми тут всі побратими та посестри. Не чекаю допомоги від чоловіків, адже ми всі рівні і кожен має нести свою службу незалежно від статі.
Можливо десь занадто багато беру на себе обов’язків, але іншою бути не можу. Я не маю часу мріяти. На військовій службі не мріють, а виконують накази. Беззавітно вірю в нашу Перемогу».
І ЗАГОРУЛЬКО, газета “ПЕРЕМОГА”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
🙏💙💛
Справжня берегиня своєї землі!
Низький уклін тобі, Наталіє! Ти – гордість України.
Дякую тобі за все, що ти робиш.
Нехай Бог береже тебе
Таких жінок потрібно шанувати! Її історія – це історія мужності і відваги.
Читаючи цю історію, не можна стримати сліз. Це історія про справжню любов до Батьківщини.
Яка ж це трагічна і водночас зворушлива історія. Серце розривається від болю за загиблим коханим.
Яка сила в цій жінці!
Ця історія – це доказ того, що навіть у найскладніші часи людина може знайти в собі сили жити і боротися.
Не кожен чоловік здатний на таке.