Новини Краснопільщини

07.08.2024

440

Культура Молодь

Дитяча посмішка крізь сльози війни: історія маленької співачки Олександри Лавріненко з Краснопілля

Одним із крайніх відео, що записували на сцені Краснопільського Палацу культури, стала пісня для
Міжнародного багатожанрового конкурсу мистецтв «Віра в мрію» з учасницею дитячого вокального гурту «Посмішка» Олександрою Лавріненко.

Нещодавно стало відомо, що юна співачка стала дипломанткою І ступеня цього конкурсу у жанрі естрадний вокал у 2 віковій категорії із твором «Заспіваймо пісню».

Лариса Давиденко, керівниця вокального гурту «Посмішка», із захопленням, і водночас із сумом
розповідає про своїх вихованців:

«Саша – чудова дівчинка, любить співати, і про танці говорить із захопленням. Ми з нею до цього конкурсу готувалися, репетирували у мене вдома, добре, що мешкаємо з Сашею поряд. Колектив «Посмішки» не маленький, діти хочуть спілкуватися, бачити один одного, співати… Але у час війни
безпека – найголовніше, тому не було змоги часто збиратися і репетирувати усім учасникам гурту, і мені дуже боляче, що діти не зустрічаються, не проводять час разом… Після обстрілу у грудні, коли загинула людина, ми не збиралися на репетиції. А десь через місяць, батьки дітей вже почали писати: «Чи можете проводити заняття?»

Відповідаю: «Можемо». Діти побачили один одного на репетиції, обіймаються, радіють зустрічі. А після прильоту ракети 29 травня у центрі Краснопілля, дуже тяжко… Сьогодні йшла по площі,
бачу розтрощений Палац культури, у мене там все життя пройшло… Дуже боляче це все…»

Саша Лавріненко про свою участь у конкурсі:

«Це перший конкурс, у якому я брала участь. Відео з піснею для конкурсу записували ще у квітні. Своїм першим місцем дуже задоволена, але не засмучуватимуся, якщо в інших конкурсах займатиму 2-3 місця, просто буду розвивати свій голос. З Ларисою Анатоліївною Давиденко займаюся співом трохи більше року, але, мабуть, з самого народження співаю. Пісня, за яку
отримала перше місце, спочатку мені не дуже сподобалася, вважала, що вона складна, адже з репом, думала я його не вивчу, чи не встигатиму його вимовляти, бо з першого разу не виходило читати реп. Ще й трішки захворіла тоді, але все ніби вийшло. Я дуже вдячна Ларисі Анатоліївні Давиденко за те, що вона нас навчає».

Далі дівчинка із сумом продовжує: «Разом з іншими учасниками гурту «Посмішка» мали записувати відео з піснею у Палаці культури 29 травня. Ми вранці вдома збиралися, одягалися, як раптом почули вибух. Я і моя мама дуже хвилювалися за Ларису Анатоліївну, адже вона там працює,
зателефонували й запитали, чи з нею все нормально. Вчителька сказала, що так, але повідомила, що запису пісні вже не буде… Я бачила Палац культури, мені було страшно туди дивитися,
бо там двоє людей загинули… Подружка моя, яка виїхала з Краснопілля з мамою, дуже за мене переживає, каже, що наше селище обстрілюють, треба виїздити. Я кажу їй, що свій дім не покину».

На запитання про її уподобання та мрії, Саша посміхається і говорить про свої улюблені заняття, ділиться бажаннями:

«Мені подобається співати, танцювати, можливо, навіть стану співачкою, також люблю малювати.
Також хочу вчити китайську мову, навчитися грати на укулеле, невеликому інструменті, що схожий на гітару. Моя головна мрія, щоб закінчилася війна, щоб ми жили в мирі, співали та їздили
країнами і містами України».
О.КИСЛЕНКО, газета “ПЕРЕМОГА”

ЩЕ ПО ТЕМІ: