17 травня, в атакованому ворожим “Ланцетом” маршрутному автобусі, обірвалося життя жителя Білопілля 50-річного Олександра Євстигнєєва.
ОЛЕКСАНДРА ТА ЙОГО ДРУЖИНУ СВІТЛАНУ КОРОЛЬОВУ В БІЛОПІЛЛІ ЗНАЛИ МАЙЖЕ ВСІ – ПОДРУЖЖЯ БАГАТО РОКІВ ВИРОЩУВАЛО ТА ПРОДАВАЛО КВІТИ У РІДНОМУ МІСТІ…
-Ми з Сашею прожили разом 15 років. Він сам із Донеччини, з Дебальцевого, яке зараз окуповане… У 2010 році ми познайомились випадково, в інтернеті, списались, почали спілкуватись. А потім він приїхав у гості, в Біло пілля, так тут і залишився. Одружилися, почали будувати спільне життя у будинку, що лишився у спадок від моєї мами, -розповідає дружина Світлана.
Як розповідає жінка, Олександр був дуже добрим чоловіком і справжнім господарем. В усьому допомагав і дружині, і друзям, які з’явились у нього вже тут, у Білопіллі, ніколи нікому не відмовляв у допомозі…
-Спільних діток у нас не було, але він дуже любив усіх трьох дівчаток: і свою донечку Мілену від попереднього шлюбу, яка нині залишається у Дебальцевому, став справжнім батьком і для моїх донечок – Оленки та Маринки…
А ще Саша дуже любив Україну… Хоч як було важко йому перелаштуватись із російської мови, бо ж сам із Донеччини, але він старав ся, вчив українську…
Олександр та Світлана разом вирішили займатись квітами. Чоловік власноруч збудував теплиці, в яких подружжя вирощувало квіти і продавало їх у Білопіллі.
Він дуже любив квіти, вкладав у них всю свою душу. 25 соток городу у нас були засаджені трояндами… Навіть із початком повномасштабної війни не полишив цю справу. росіяни обстрілювали наше місто, руйнували наші теплиці з квітами, але ми залишались у Білопіллі, відновлювали і все починали спочатку…
Донечки не раз умовляли нас виїхати подалі від небезпеки, але Саша хотів бути вдома, сподівався, що все налагодиться, -говорить пані Світлана
Як розповідає жінка, того фатального дня Олександр вирішив їхати в Суми, провідати доньку та продати вирощені квіти. Адже, починаючи з минулого року, з Білопілля виїхало чимало жителів, покупців стало менше, тож Олександр періодично почав возити квіти до обласного центру.
-Я неначе щось відчувала… Просила його лишитись вдома… а він все одно поїхав, -крізь сльози говорить дружина.
Родина вирішила ховати Олександра в Сумах…
-Якщо і далі триватиме це пекло, то не буде спокою ні живим, ні померлим. Розіб’ють усе. А там хоча б до могилки ходитимемо… Та й небезпечно зараз у Білопіллі, немає в тих не людів нічого святого, можуть і під час похорону вдарити з дрона чи ще якоїсь зброї… пояснює Світлана Корольова.
Нині жінка планує виїжджати в Суми, до доньки.
-Не можу я тут без Саші… Боляче дивитись на все, що він робив своїми руками, у що вкладав свою душу – тут усе нагадує про нього. Я не витримую… Зараз роздаю людям нашу живність, яку тримали з Сашею, збиратиму речі та виїжджатиму… говорить дружина загиблого Олександра.
“Немає сил повірити в цю страшну звістку.
Ти любив життя, свою родину та мріяв ще багато чого зробити. Найбільшим сенсом твого життя були квіти… Мабуть у Білопіллі немає такої родини, яка б не прикрашала своє подвір’я вашими зі Свєтою квіточками. Ваші теплиці з квітковою розсадою були понівечені, а деякі зруйновані обстрілами з “Градів”, але ворогу і цього виявилося за мало…
Саша, спочивай з миром. Царство небесне тобі та вічна пам’ять. Білопілля буде вічно квітнути твоїми трояндами», пише на своїй сторінці Фейсбук подруга родини Лариса Кучма.
Наталія ТКАЧЕНКО.”Спільнопілля”
Фото: з особистого архіву родини
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
🙏🕯️
Дуже сумна історія. Співчуття пані Світлані та донечкам. Царство небесне загиблому Олександру. смерть ворогам…