Новини Краснопільщини

08.07.2024

1784

Незабутні імена

НЕЙМОВІРНО ТАЛАНОВИТИЙ, АРТИСТИЧНИЙ І ПОЗИТИВНИЙ… 6 липня минуло 40 днів, як загинув захисник України Андрій Азмукін

Андрій Азмукін з Угроїд Сумської області віддав життя за Україну.

Азмукін Андрій Вікторович народився 27 січня 1990 року в селищі Угроїди. У 1997 – 2007 р.р. навчався в Угроїдській ЗОШ І-ІІІ ступенів, потім вступив до Сумського технічного училища №11, де здобув будівельну спеціальність. Любов до рідного селища повернула його на малу батьківщину. Тут він зустрів своє кохання, тут народилися його сини.

У січні 2024 року Андрій Азмукін був призваний на військову службу, пройшовши навчання, боронив нашу державу у лавах ЗСУ. Відданий Військовій Присязі на вірність українському народу, мужньо виконуючи обов’язок, Азмукін Андрій Вікторович загинув в бою за Україну 28 травня 2024 року в Харківській області.

Звістка про загибель Андрія стала невимовним горем не лише для його рідних, для багатьох він був не просто земляком, а другом, сусідом, знайомим. Його втрата — це особиста трагедія для кожного, хто його знав.

«Андрія знаю дуже давно, скільки живу в Угроїдах, а 8 років тому стали ще й сусідами. Він був веселим, добрим, чуйним, дуже любив собак. Коли у мене була якась ситуація або проблема, я без вагань могла по просити Андрія, щоб він мені допоміг. Це людина, яка не мала ворогів, він дружив і спілкувавався з усіма, у нього не було поняття хороший – поганий, чи бідний – багатий! Він був любимчиком дівчат. Коли не було у нас настрою або було сумно, він нам його підіймав своїми веселими історіями.

Розбирався у техніці, захоплювався автомобілями, займався їх ремонтом. Андрій любив малювати і в нього гарно виходило, а також захопився тату, майже щодня було чутно звуки машинки для татуювання в нього в лазні. Це були його два улюблені захоплення: автівки і татуювання. Дуже тяжко приймати цю втрату, дуже сумно. Навіть уявити не можемо з чоловіком, що, коли повернемось додому, більше ніколи не почуємо слів: «Сусід, колоти каву, я зараз зайду». Дуже тяжко, ще досі не можемо повірити, що немає нашого «Люті» (його так усі називали). Не можу повірити в цю жахливу звістку для нас всіх», – згадує свого друга та сусіда Тетяна Єсипчук.

«Знайомий з Андрієм з малечку, завжди з ним дружили. Він був чуйний, добрий, ніколи в біді не кидав. Був душею компанії, не було такої людини, з якою він би не спілкувався, з усіма знаходив спільну мову. Деякий час він захоплювався вуличними танцями з усілякими акробатичними трюками. У нас в Угроїдах був Ігор Рибалка, він займався, здається, повітряною акробатикою, до нього на заняття ходили хлопці, у тому числі й Андрій. Зі своїми номерами вони виступали на різних святах в Угроїдах. Пам’ятаю Андрієві виступи на дні селища, у нього гарно виходило… Коли він був на війні, ми не встигли навіть списатися… Він дуже швидко пішов…», – з безмежним сумом розповідає Олександр Єрохін про свого товариша.

«Андрій був одним з перших акробатів в моїй команді «street boys & girls», а що важливіше за все, то він завжди подавав класні ідеї як зробити наші виступи кращими. Він був неймовірно талановитий і завжди готовий вчити нові трюки.

Також неймовірно позитивний, завжди піднімав настрій всьому колективу. Н е й м о в і р н о талановитий, артистичний і позитивний, таким я його пам’ятаю і таким він залишиться в моєму серці, – написав Ігор Рибалка, керівник «street boys & girls».

У ці скорботні дні громада об’єднується у молитві та пам’яті про свого Героя, Андрія Вікторовича Азмукіна. Вічна пам‘ять і слава воїнові, який віддав своє життя за майбутнє України та кожного з нас.

О. КИСЛЕНКО. Газета «ПЕРЕМОГА»

Фото надані І. РИБАЛКОЮ

ЩЕ ПО ТЕМІ: