Життя Романа Миколайовича Сухорукова почалося там, де земля пахне вугіллям і загартованою працею — у Макіївці, в родині шахтаря. Народившись 21 жовтня 1975 року, він змалечку знав ціну справжньої чоловічої витримки. Його дитинство та юність пройшли серед териконів Донбасу, а освіта в Макіївському машинобудівному технікумі обіцяла мирне майбутнє, сповнене планів та надій.
Проте серце Романа знайшло справжній спокій не в гаморі заводів, а в тиші лісів Сумщини. У 1997 році він переїхав до Краснопілля. Це селище стало для нього не просто місцем проживання — воно стало його Домом. Тут він пустив коріння, створив сім’ю і понад двадцять років — з 1998-го по 2021-й — дбав про природу, працюючи майстром лісу. Його руки, що звикли плекати молоді дерева та берегти життя в лісовому господарстві, згодом змушені були взяти зброю.
Шлях воїна та вічний спокій
Доля розпорядилася так, що захищати рідну землю Роману довелося ціною найдорожчого. 28 квітня 2024 року він був призваний на службу. Людина мирної професії, він без вагань пішов туди, де вирішувалося майбутнє його дітей та всієї країни.
Трагічний фінал цієї життєвої повісті припав на 25 грудня 2025 року. Символічно і боляче, що останній бій Роман прийняв на своїй малій батьківщині — на Донеччині. Поблизу населеного пункту Андріївка-Клецкове, під час запеклого ворожого штурму, серце воїна зупинилося. Він залишився вірним присязі до останнього подиху, закривши собою наше небо.
Сьогодні, 7 січня 2026 року громада збиралася, щоб сказати останнє «прощавай» нашому земляку. У Храмі Святого Великомученика Георгія Переможця пахло ладаном і тихим розпачем. Під склепінням церкви лунала заупокійна молитва за душу воїна, який віддав за нас найдорожче.
Тепер Роман знайшов свій спокій на Алеї Героїв Баранівського кладовища. Там, серед сотень інших прапорів, що лопотять на вітрі, з’явилося ще одне ім’я, викарбуване в історії нашої незламності.
«Світла пам’ять не вмирає, вона стає зіркою, що вказує шлях тим, хто продовжує боротьбу».
Ми схиляємо голови перед рідними Романа. Ваш біль — це наш біль. Ваша втрата — це рана на тілі всієї держави.
Вічна пам’ять Герою!
Інна Загорулько газета “ПЕРЕМОГА”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
