Новини Краснопільщини

01.04.2024

246

Люди Спорт

⚽ Ворота суперників атакує Борис ШУРШИН!

Борис ШУРШИН: «Дев’ятка» на ювілей БІБИ

Він легендарний гравець, який найбільше з українських футболістів зіграв матчів на професіональному рівні. Йому належить чимало досягнень. За 23 роки провів 857 матчів (а якщо додати ще і за ветеранів, то буде вся ТИСЯЧА), в яких, як півзахисник, забив 168 м’ячів. Виступав у всіх лігах чемпіонатів СРСР і України. У свої вже поважні роки Михайлович, як з повагою його всі називають, про футбольну пенсію не думає. Говорить, що буде грати, доки не зітруться підошви. 2 квітня «зірковий» футболіст, майстер спорту СРСР відзначає свій 66-й День народження.

ЗА СВОЮ кар’єру найбільше матчів він провів, виступаючи за охтирський «Нафтовик». До нього прийшов у 1987 році. Дебютував 23 березня у зустрічі із харківським «Маяком» , а за 3 дні у поєдинку із «Шахтарем» у Горлівці забив переможний м’яч (3:2) .Ось як оцінила його виступ у дебютному році прес-служба ФК: «Найкращим у сезон, без сумніву, був досвідчений Борис ШУРШИН, який не тільки став кращим голеадором команди (14 м’ячів), але й уміло керував діями своїх товаришів, був диспетчером атак, успішно розігрував стандартні положення.

На зустрічі із вболівальниками команди найбільше схвальних слів було сказано на адресу Бориса ШУРШИНА. Під бурхливі оплески присутніх йому було вручено спеціальний приз».

Згадує багаторічний капітан «Нафтовика» Василь ЄРМАК:

– Після яскравого періоду у «Дніпрі» у команду прийшов Борис ШУРШИН – ,великий майстер. Після серйозної промови та установки на матч Андрій БІБА любив пожартувати і не раз казав: «Не знаєте, що робити з м’ячем – віддайте ШУРШИНУ». Андрій Андрійович любив поговорити з суддями у властивій йому манері. Перед грою зустрічався з ними у коридорі і казав: “Хлопці, мені пенальті не треба. Поставте два штрафних. Боря ШУРШИН один точно заб’є”. Він мав магічну ліву ногу. Хоча спочатку йому в «Нафтовику» важко було. У Вищій лізі команди грали у розумний футбол, там більше майстерності. А тут – біготня і фізика. “Не встигаю за вами, не можу звикнути до такої манери”, – казав Борис. – У нього був хороший дует з нападником Миколою ЛИПИНСЬКИМ. Жартували, що Миколі достатньо стояти у потрібній позиції і ШУРШИН влучить йому просто в голову.

Ось як забивав свої голи Борис у деяких матчах 1987 року.

«НАФТОВИК» – «ЧАЙКА» (Севастополь) – 3:0. У ПЕРШОМУ таймі деяка ігрова перевага була за господарями, але реальної користі не мали. Після перерви охтирчани підвищили темп гри і Сергій ФОМІН влучив у ворота гостей. У середині тайму знову вибухнули оплески. Цього разу на честь Віталія ХРОМЕЯ, який забив другий м’яч. Роль першої скрипки грав ШУРШИН. Він постійно перебував на ударних позиціях. За 3 хвилини до закінчення матчу його атаку перервали недозволеним прийомом у штрафному майданчику. Пенальті чітко реалізував сам потерпілий. Здобувши п’яту перемогу поспіль, «Нафтовик» закріпився у першій десятці.

«НАФТОВИК» – «ШАХТАР» (Павлоград) – 2:2. ПЕРЕД початком матчу любителі футболу сердечно привітали головного тренера «Нафтовика» Андрія БІБУ з 50-річним ювілеєм.

.. Майже після кожної атаки біля воріт гостей виникали небезпечні моменти. Але гості вміло захищалися. За перші 20 хвилин гірники лише двічі переходили центр поля, діючи на контратаках. Одна з них принесла їм успіх.Треба віддати належне Василю ЄРМАКУ, який примусив гостей порушити правила. Хоч вони виставили надійну стінку, але ШУРШИН знайшов в ній шпаринку і майстерно надіслав м’яч у «дев’ятку».

Після перерви гості знову вийшли вперед. Охтирчани швидко забили м’яч у відповідь. Відзначився ШУРШИН. Вправно виконаний ним штрафний, влучним ударом завершив Григорій ПОЛЯКОВ.

«НАФТОВИК» – «ТОРПЕДО» (Луцьк) – 5:0. СПЕРШУ активно діяли гості і ледь не добилися успіху. Поступово їх атакуючий порив почав згасати й ініціативою заволоділи охтирчани. Це стало відчутно після того, як упродовж двох хвилин Анатолій ЄРМАК і Григорій ПОЛЯКОВ забили по м’ячу.

Помітно вирізнявся досвідчений ШУРШИН. Своїми точними передачами він допомагав товаришам виходити на зручні позиції і забивати голи. У цьому поєдинку Борис уміло організував атаки нападаючих. Так третій і четвертий м’ячі ХРОМЕЙ забив після його вивірених дальніх передач, а п’ятий, з пенальті, був на рахунку вже Бориса.

«НАФТОВИК» – «АВАНГАРД» (Рівне) – 3:1. З ПЕРШИХ хвилин нафтовики в повному розумінні слова «висіли» на воротах гостей. На 20-й хвилині Василь ЄРМАК стрімко пройшов уперед, передавши м’яч ШУРШИНУ, який, не гаючи часу, красивим ударом відкрив рахунок.

Надалі нафтовики діяли більш індивідуально і припустилися позиційної помилки. Вони прогавили стрімку атаку авангардівців, і суперник добився успіху.

Під час перерви тренери «Нафтовика» попросили півзахисників сміливіше йти вперед , частіше бити з різних позицій. І швидко результат змінився на їх користь. Ігор СТРОГАНОВ з льоту сильним ударом забив другий гол. Співавтором третього став ШУРШИН. Він вміло пробив штрафний, м’яч підхопив Віктор ПОПОВИЧ, встановивши остаточний рахунок зустрічі.

У СКЛАДІ «Нафтовика» Борис став чемпіоном Другої ліги останнього чемпіонату СРСР, бронзовим призером ЧУ і півфіналістом розіграшу Кубка України. За 8 років відіграв 325 матчів, забивши 71 м’яч. Двічі був кращим бомбардиром команди у сезоні (14 і 17 м’ячів), забив ювілейні, 250 і 350 м’ячі команди у чемпіонатах СРСР, реалізував 13 пенальті із 16. Забивав м’ячі 28 командам, по 3 м’ячі надіслав у ворота 6 команд.

Борис – один з чотирьох сумчан, хто у рейтингу 100 бомбардирів Другої ліги чемпіонату СРСР, забивши 65 м’ячів. На честь Бориса ШУРШИНА названо Символічний клуб «Перша висота. 100+». До нього входять футболісти, які відіграли і на рахунку яких 100 і більше матчів, проведених у професіональних командах Сум та інших міст.

ФОТО з АРХІВУ. 1987 р. Ворота суперників атакує Борис ШУРШИН.

Григорий РЕВА

Наша довідка: З шістнадцяти років виступав за команду «Авангард» (Білопілля) в чемпіонаті Сумської області^[1]. У другій половині 70-х років захищав кольори сумського «Фрунзенця» і київського СКА. У складі армійців зі столиці України здобув дві срібні і одну бронзову медалі чемпіонатів УРСР.

Протягом шести років виступав за команди з Дніпроперровщини: нікопольський «Колос» і «Дніпро». ускладі команди з «Метеору» — учасник чотирьох чемпіонатів у вищій лізі, провів шість матчів у Кубку УЄФА 1985/86 (проти східнонімецького «Вісмута», нідерландського ПСВ і югославського «Хайдука»).

З 1987 по 1995 рік захищав кольори охтирського «Нафтовика». Чемпіон УРСР 1990 року і фіналіст кубка УРСР наступного сезону. Учасник першого чемпіонату України і третій призер турніру команд першої ліги в сезоні 1992/93. Всього за команду райцентра Сумської області провів 325 лігових матчів, забив 71 м’яч.

Після нетривалого перебування у лавах стрийської «Скали», знову повернувся на Сумщину. Останні три сезони футбольної кар’єри провів у складі «Явору» з Краснопілля. Завершив виступи в сорок років. Всього провів близько 750 лігових матчів і забив 153 м’ячі (у тому числі в елітних дивізіонах — 73 матчі, 2 голи).