Ця людина не лише вправно грає у футзал та є прекрасним сім’янином, а ще й захищає всіх нас від клятого ворога, який приніс у нашу країну війну.
Про службу в армії, виступ за «Енергію хліба» та багато іншого Олексій Подлівахін поспілкувався у розмові з клубною пресслужбою.
– Олексію, не секрет, що окрім гри у фтузал ти ще й є військовим. Коли й чому ти вирішив вступити до лав Національної гвардії?
– До лав Національної гвардії вирішив вступити відразу після закінчення школи. Причиною напевно стало те, що багато моїх знайомих також поступили туди і поспілкувавшись з ними стало цікаво спробувати себе в цьому.
-Що для тебе означає служити під час повномасштабної війни?
-Напевно коли я поступав до академії, в мене вже в підсвідомості була думка, що можливо буде війна. Я сам родом із Сумської області і з кожним роком спостерігалась тенденція погіршення ситуації. А служити під час повномасштабної війни для мене – це як виклик до самопожертви й усвідомлення, що від моїх дій залежить життя інших людей.
-Який момент на передовій найбільше врізався в пам’ять і як ти справляєшся з моральною напругою під час ротацій і бойових дій?
-Спілкуючись з нацгвардійцями мені приємно розуміти і знати, що ці люди стають побратимами і готові виїхати з тобою на виконання різних завдань.
-Чи допомагає спорт тримати психологічний баланс і відновлюватися після фронту?
-Напевно момент, коли був перший захід на позиції, перший період часу нічого не було зрозуміло. Я вважаю, що позитивно налаштований військовий колектив мотивує та допомагає вирішувати проблеми з моральною напругою. Спорт, а саме футбол, яким я займаюсь з 10-ти років, дуже допомагає тримати себе в тонусі та відновлюватись психологічно.
-Як взагалі ти потрапив у футзал і ще й в команду «Енергія хліба»?
-Я грав у великий футбол, але коли я поступив в академію, то там була лише збірна академії з футзалу. Вирішив спробувати свої сили і в цьому напрямку, так і потрапив до складу збірної академії. За «Енергію хліба» запропонували грати тепер вже мої підлеглі і я дуже їм дякую за таке запрошення.
-Які емоції ти відчуваєш, коли знову виходиш на майданчик у мирному місті?
-З кожним виходом на майданчик я відчуваю себе більш впевнено, від цього емоції мене переповнюють. Бо до початку виступів за «Енергію хліба», я не грав в футбол майже рік і спочатку було важко повернутись в той ритм. Проте, з кожним матчем я себе почуваю більш впевнено.
-Команда бере участь у двох чемпіонатах, де лідирує. Охарактеризуй їх і чи задоволений своїми діями на майданчику?
-Два чемпіонати між собою відрізняються, але завдання команди показати кращі результати і там і там. Спочатку мені було важкувато після такої то перерви. З кожним матчем, дякуючи колективу, я почав відновлювати форму і, якщо не помиляюсь, то вже в 3 матчі я почав забивати голи.
-Що тебе мотивує не опускати руки — ні на війні, ні в житті, ні у спорті?
-Найбільший мій мотиватор – це моя дружина та донька.
-Що б ти хотів сказати людям у тилу, які часом забувають, що триває війна?
-Я рахую, що і в тилу має робитись робота, але люди ні в якому разі не повинні забувати, що в країні війна.
-Який твій особистий рецепт стійкості та віри в перемогу?
Рецепт дуже простий – це взаємопідтримка. Тільки перемога!
Джерело: Facebook
Пишаємось нашим земляком Олексієм Подлівахіним
Про мрії і плани юного Олексія читайте на нашому сайті: Краснопілля Край Слобожанський (wordpress.com)
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
