Багіра та Катерина Іванівна – кішечки одного з прикордонних сіл Краснопільщини. Вони мешкають
на спустошеному домоволодінні. Не йдуть до затишних жилих домівок за харчування та ласкою.
Круглий рік здобувають собі самі їжу та гостинно приймають у своєму володінні наших захисників.
«Ці розумні хвостатики зустріли нас у цьому дворі. Місцеві жителі назвали їхні імена, але історію походження кличок ніхто не пригадав. Вони виховані, витримані, охайні. Вони є чудовим антистресом. Кішечки ходять на полювання і приносять нам свої трофеї. Це виглядає так,
наче вони хочуть нас нагодувати. Вужі, миші, жабки – все це охайно складене ми знаходимо на порозі будинку», -розповідає – військовослужбовець – «Звісно, з харчами у нас все добре, то
за ті гостинці ми лише дякуємо кішечкам та хвалимо їх. Вони ж у відповідь гордо дефілюють та лагідно муркочуть біля ніг Ми з задоволенням пригощаємо смаколиками наших «господиньок».
Вони надзвичайно розумні. Вночі пильнують подвір’я і по черзі виходять з нами на позиції. Одного разу, вночі, я опустив тепловізора, що б глянути, що біля мене….Від блиску Багіриних очей
стало моторошно, бо не очікував» – з посмішкою згадує чоловік. – «З тих пір, розумію, що котрась із них завжди поруч.
При випадкових зустрічах та розмовах попередні мешканці цього будинку завжди цікавляться: «Як там Багіра та Катерина Іванівна?»
А при можливості та нагоді завозять їм щось смачненьке. Розкладають у різних місцях, аби тваринки знаходили сюрпризи. Звісно, звикаєш до них і розумієш, що розлука неминуча. Можливо і промайнула думка забрати котрусь додому. Але розумієш, що ці кішечки настільки віддані як
одна одній так і цій місцевості, що, здається, десь і окремо вони просто не виживуть. Тож після Перемоги будемо наших пухнастиків. Буде привід приїздити до мальовничої, гостинної Краснопільщини».
А Багіра та Катерина Іванівна з гордо піднятими хвостиками «пістолетом», малюють круги навколо запилених берців…Наче розуміючи, що мова йде саме про них і скоро вони стануть зірочками на сторінках «Перемоги».
І. ЗАГОРУЛЬКО.
ЩЕ ПО ТЕМІ:
Супер!
Дякую автору за цей зворушливий пост!
У мене теж є кіт, і я розумію, як вони можуть стати частиною родини.
Згадав свою кішку, яка завжди зустрічала мене з роботи.
Дякую військовим за те, що дбають про цих кішечок.
Хай щастить нашим захисникам і їхнім пухнастим друзям!
завжди захоплювався розумом кішок. Ця історія це підтверджує.
Нехай після перемоги Багіра та Катерина Іванівна будуть оточені любов’ю.
Слава Україні! Героям слава! І цим чудовим кішкам!
Тварини поганих і хороших людей добре відчуваєють
Всім війна приносить лихо, і тваринам теж😢